Ссочинением на украинском забавный случай в моей жизни

Сьогодні зі мною стало смішно випадок.  це био після дощу. я як завжди гуляла в своїх гумових чоботях. ми з друзями посперечалися, чи зможу я    я зайти в кожну калюжу, яка попадеться мені на шляху. ми посперечалися на цукерку. у мене була одна, і у кості одна. от мені попалася перша калюжа.  я сміливо ступив у неї-ніяких проблем! ось і друга на підході-раз, і все! ось остання калюжа, яка бачилася мені на дорозі. вона мене нічим не лякала, тому моя нога опинилася в мить там. незабаром я повністю став в калюжу. друзі попросили мене постояти там кілька хвилин, раді перемоги я готовий на все! стою і відчуваю, що вода повільно розтікається по моїх ногах.  "це мені здається "-переконую себе я, але все більше і більше воду натекает в мій чобіт. я боюся глянути вниз, але треба .. адже так я ніколи не дізнаюся, в чому причина. глянувши, я мало не впав-калюжа по-коліно! швидко вибігши з цієї калюжі, я зітхнув. безперечно, я не вийграл.  мої друзі сміялися з мене, називали "безстрашним героєм". ну все-ж цукерки ми поділимося, і пріспокойно потьопали додому. вірніше, через те, що мої чоботи були всі у воді, я потьопал, а мої друзі просто йшли.

Ямаю багато друзів та приятелів. але сергій серед них є найкращим другом. ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. на жаль, за однією партою ми з сергієм не сидимо. вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках. у мого друга темне волосся, сірі очі. він дещо нижчий від мене зростом та худіший, хоча ми з ним однолітки. проте сергій має міцні руки та, взагалі, не скаржиться на силу та на спортивну форму. ми дружимо з сергійком вже чотири роки. разом ми граємо у футбол та баскетбол. їздимо на велосипедах на річку та навіть там. також мій друг приходить до мене грати в комп'ютерні ігри, тому що у нього вдома комп'ютера немає. тут наши смаки різняться. сергій любить грати у віртуальні гонки, а мені до вподоби ігри-мандрівки. але це не стає на заваді нашій дружбі. сергій добрий та веселий хлопець, жвавий та бадьорий. він будь-коли може поліпшити оточуючим його людям настрій своєю посмішкою чи жартами. мій друг також любить розповідати анекдоти та смішні історії. сергій залишається добрим другом не лише в іграх, але й у біді. через це твір про справжнього друга я вирішив написати саме про сергія, а не про когось іншого. адже саме цей хлопець завжди є мені, і не тільки тоді, коли я прошу. часто сергійко сам бачить, що я сам не можу впоратися з чимось. тоді він сам спішить або дати корисну пораду.

я памятаю, як одного разу ми з батьками ходили до театру. це була дуже цікава вистава, але наші місця були не дуже зручними для перегляду. я майже нічого не бачила, проте я чула красиві голоси, розкішний вокал і виразну вимову буздоганно вивчених реплік. так я трохи розуміла, про що йшлося у спектаклі. і ось, коли величезний дядько, що сидів переді мною, встав і вийшов, я нарешті змогла побачити те, що робилося на сцені. маю сказати, це було просто дивовижно! звучала красива музика,   на сцені танцювали актори у яскравих сукнях. всі рухи були чіткі, відрепетирувані до блиску. кожен танцюрист танцював бездоганно, наче механізм у якомусь довершенному технічному диві! та, на превеликий жаль, чоловік повернувся на своє глядацьке місце прямо переді мною і я, засмучена до нестями, безнадійно впала на стілець. так і закінчився мій похід до театру.