жили собі брати-близнюки апос-трофи це був довгий дворянський рід. апос-трофи були родичами комам, але коми не мали дворянського титулу, тому
апос-трофи з ними не товаришували, хоча були схожі як дві краплі
якось зібралися троє з братів піти у світ, бо набридло їм сидіти у
палатах та по замку тинятись.
один пішов у місто іменнівське. там жили непрості слова: всі графи та імениті лорди. але на диво заблукав до того міста сільський парубок лукян. він був незнатний, небагатий. ходив ходив собі по місту, але всі його обходили через його звичайність і
простоту. ів перший з апос-трофів бідного парубка і, сівши йому на плече, перетворив незнатного лукяна у маркіза лук`яна. тільки з ним, лук`яном, товаришував апос-троф. зажив тоді маркіз добре, але він ніколи не зазнавався, бо пам`ятав своє
1. Вчитель подумав, що в учительській роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи.
2. Кажу дітям подивитися в небо.
3. Олесь Терентійович Гончар писав про нашу мову, що вона запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.
4. І. Срезневський писав, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рівної мови обійтися не можна.
5. Володимир Сосюра закликав любити Україну, всім серцем любити.
6. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гівно запитує, а чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розповидь що ти цикавого знаэш про тварин (5-7 речень )