План 1 мама кишка знайшла іншого синочка - зайчика . 2 турботлива мама . 3 приклад майбутьнього братика . 4 довгоухий добре почував себе в новий родини . 5 и зново на воли . 6 в гостях добре а дома кращу

Янапишу на ? однажды,мама кошка нашла на дворе зайчонка.он был маленький и как только кошка подошла,он убежал.кошка удивилась и села.зайчик увидел что кошка нечего не сделает и с опаской стал выходить.чуть что,он сразу в кусты. скоро зайчик привык.он стал считать себя сыном кошки,но что-то его тянуло в лес.мама его и поила молоком,и лизала грязную шерстку и клала в мягкую постельку.не было у зайчика нужд. немного погодя,у кошки появился свой котенок.он был маленький.зайчик смотрел как он растет и делал как он.но ему была не по вкусу мясо мышей и поэтому он не ловил их.и братик его рос и рос,как и зайчик. у него появилась новая семья.они друг-другу в бедах и игрались вместе.но зайчика мучила одна вещь-ему хотелось выйти на улицу,бежать в лес и погулять там.но мама не разрешала. после того как зайчик вырос в зайца,хозяйка взяла его и выпустила на улицу.он убежал.позже опять вернулся.немного поскреб лаой дверь и ушел.

Хлібороб – це найпочесніша з професій. ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.мій дядько – комбайнер. торік я гостював у нього саме під час жнив. хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи. мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. "бачиш, яка важка наша праця, – сказав мені дядько. – недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські". я погодився з ним. дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. тепер в україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим. ось так хліборобські руки плекають хліб. колосок до колоска, зерня до зерняти – така вже вдача нашого селянина. адже недарма кажуть у народі: "буде хліб, буде й пісня".

Великдень – це найбільше християнське свято, яке в церкві іменується як «свято зі свят і торжество з торжеств». у ці пасхальні дні люди знаходяться в особливому духовному піднесенні, вони всією душею та серцем прославляють воскреслого христа. найперше радісну звістку про воскресіння господнє сповістять людям церковні дзвони. їхній багатоголосий перелив рознесеться над кожним містом і селом, наповнюючи кожну людину надією і любов’ю. адже звук дзвону – це не лише приписи богослужбового уставу, а, так би мовити, молитва у бронзі. недаремно в «чині благословення дзвону» сказано: «нехай усі, хто чує звуки їх, чи вдень, чи вночі, почнуть славити ім’я святе твоє». саме тому й існує благочестива традиція в часі пасхальних днів дзвонити у церковні дзвони. в багатьох храмах є звичай бити у дзвони протягом всього дня без перерви, при чому можуть це роботи усі бажаючі. тим самим, засвідчуючи свою віру та молитву»