Провідміняти числівник сто сорок сім, сто двадцять шість

Н.   сто сорок сім, сто двадцять шість р.   ста сорока семи, ста двадцяти шести д.   ста сорока семи (сімом), ста двадцяти (двадцятьом) шести (шістьом) з.   сто сорок сім, сто двадцять шість о.   ста сорока сімома, ста двадцятьма шістьма м.   на ста сорока семи (сімох), ста двадцяти шести (шістьох) 

Як  дитина відчуває себе серед  людей-однолітків?   цікаве  питання, точної  відповіді на яке не знайти. все  залежить від певної дитини, її характеру, поведінки  в суспільстві та наявності зв'язку  з  однолітками. деякі, досить сором'язливі  чи просто замкнені у собі діти,  дуже  важко  переживають спілкування  з однолітками чи навіть з людьми у цілому.  їм  важко знайти спільну тему для розмов,  відчувають невпевненість і  дискомфорт  в присутності інших,  багато  часу  проводять  насамоті  чи  займаючись  улюбленою  справою.  такі  люди  неговіркі. а деякі навпаки не можуть жити без суспільної  уваги, без галасних та компаній друзів.  вони активні  в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають  власну думку. такі люди  люблять бути серед однолітків і  ведуть  себе разом з ними впевнено и спокійно, не  думаючи про свої  наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них. отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.

грімр, вікінг, став дуже старим. колись він був кращим, і про нього знали навіть в далеких країнах. 

грімр був знатним чоловіком.   одного разу він справляв дружнє свято. 

  прийшли до нього різні друзі.   прийшло багато хоробрих людей і бенкетували в домі вікінга.

грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили і кожен висловився. усі говорили різне. 

грімр узяв ківш останній і хотів говорити, але замислився і довго дивився вниз. потім вікінг сказав:

–   мені хочеться мати друга, хоча б одного вірного друга!

–  грімр, –   так говорив олав, –   хіба я не був тобі другом? коли ти поспішав врятувати життя твоє у вигнанні, хто перший тобі протягнув руку і просив короля повернути тебе?  

з другого боку старався заглянути в очі грімра вікінг гарольд і говорив:  

–     грімр! коли вороги спалили садибу твою і винесли казну твою, у кого в той час жив ти? хто з тобою будував новий дім для тебе?  

ейрік, за прізвиськом червоний, сказав:

–    грімр! у битві біля півнощної гори хто тримав щит над тобою? хто замість тебе прийняв удар?  

– грімр, гірко чути, як забув ти про друзів, вірних тобі навіть за часів твого горя і нещасть.

грімр тоді встав і сказав:

–   пам’ятаю я усе, що ви зробили для мене. ви – товариші мої, ви – друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. але скажу правду: у щасті не було у мене друзів. 

був я щасливим, коли король покликав мене на полювання. я убив дванадцять ведмедів і врятував короля, коли лось хотів буцати його.   усі мені говорили приємне, але не було приємно на серці друзів.

інгерду, дочку мінга, усі називали найкращою дівою. я дружиною привів її у дім мій. мене величали, і мені було добре, але слова друзів йшли не від серця.

не вірю, що є в щасті друзі.

у гулі на віче один послав мені корисне слово. я мовив це слово народу, і мене вважали спасителем, але і тут мовчали серця моїх друзів.

при щасті ніколи не буває друзів.

усі знайшли слова вікінга грімра дивними, і багато хто йому не повірив.