Синтаксична роль вставних слів

літо – це час, який навмисне придуманий для відпочинку. я так вважаю. влітку можна відпочивати на природі: на морі, на березі річки, озера, в лісі, в парку або на галявині. а можна відпочивати просто у своєму дворі, на дачі,у затишному куточку. влітку добре: навколо зелено, квіти. вечори теплі, світлі, темніє пізно.

цього літа я відпочивав на природі. ми з батьками виїжджали на берег дніпра та жили там у будиночку на базі відпочинку. поруч ріс сосновий бір з високими, золотистими соснами. там добре було гуляти в сонячні дні.

тато з іншими ловив у ріці рибу на різні вудки. він вставав дуже рано, ще тільки займалася зоря на небі. він будив мене, я сам його просив це робити, тому що хотів з ним на риболовлю. вранці вода у дніпрі була тиха. вона блищала, як дзеркало. ми ловили рибу, але небагато, бо це була більше спортивна риболовля, ніж добування риби. удень я відсипався після риболовлі, а потім виходив гуляти. увечері я ще татові та мамі смажити шашлики на вогнищі.

ще ми часто брали човен на базі та каталися по озеру. я навчився гребти дерев'яними веслами! у мене виходить не гірше, ніж у мами. ми брали в човен своїх знайомих, тітку, яка відпочивала в сусідньому будиночку, її доньку лізу.

той час літніх канікул, що я не проводив на природі, я провів у місті, у себе вдома. я грав у комп'ютерні ігри, читав книжки та журнали, їздив на пляж, спілкувався з друзями. мені сподобався мій літній відпочинок.

оригинал 

Однажды, когда мне было пять лет, я решил прогуляться по улице в одиночку. спокойно ковыряясь в песочнице, я услышал какой-то странный вопль. его, как выяснилось, издавала собака.  тут же я собрал все свои совочки и формочки чтоб поскорее уйти домой, но не тут-то я развернулся в сторону дома, как перед моим лицом оказалась это страшная собака. меня бросило в ступор. от сраха, не думая, что собака отреагирует, я рванул домой со всех ног. и она за мной. слава богу, успел я вбежать в дом и захлопнуть дверь. надолго мне запомнилась эта встреча. я безумно боялся собак довольно долгое время. позже, мои фобии были замечены моей матушкой, которая тут же нашла весомые аргументы и их мне, доказав, что собак бояться не стоит. теперь же у меня дома живёт собака, которую я ни капли не боюсь и люблю.