Статья в газету на морально-етичну тему

Стаття в газету на морально-етичну тему. усі різні — усі рівні який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. я один-єдиний такий. мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною. людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився арістотель). ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. а той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (арістотель). ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. так починаються війни. проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. згадаймо біблію: ми створені за образом і подобою божою, отже, ми — рівні. ми маємо вуха, але не чуємо. тільки в xx столітті ми пережили дві світові війни. експеримент з срср теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство рівності й братерства. яке вже там братерство, коли росія стала «первой среді равних» (й.сталін). на мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. створюючи себе, ми створюємо світ. обираючи себе, ми обираємо все людство. усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «царство небесне» в нас самих. людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. ми громадяни одного світу. ми рівні. світ у наших руках. всесвіт один і той же для всіх. мудрі слова були колись сказані сенекою: «я пишаюся не тим, що я громадянин риму, а тим, що я громадянин світу». ми є унікальними й неповторними. ми — часточка загального. ми — рівні. про це слід думати, говорити, писати. саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у всесвіті — землю.

Привіт, ася! як у тебе справи? у мене, звичайно, все, як завжди, добре. нового нічого немає, якщо не вважати того, що наша кішка мурка вчора народила п'ять чарівних кошенят. на мою думку, вони дуже красиві, особливо білий з чорним оком. звичайно, ми не будемо їх топити, ми ж не дикуни, а людям. якщо ти хочеш собі одного, то я можу подарувати тобі. якого ти хочеш: чорного з сірим хвостиком, бежевого, сірого або чорно-білого? ясна річ, білого з чорним оком я залишу собі. з нетерпінням чекаю відповіді. *ім'я відправника*

вважаю, що професія займає друге місце по важливості в житті сучасної людини ( після родини). бо вона дає можливість не тільки заробляти на харчі, одяг та розваги, але й реалізувати себе, отримати повагу оточуючих. людина потребує знання, що вона необхідна іншим, важлива для світу і прийшла в нього недарма. все це може дати їй професія. а для того, щоб приходити з радістю на працю, потрібно, вибрати те місце, яке більш за все буде відповідати характеру і інтересам самої людини. мрійливій буде важко на бугалтерській роботі, бо там вона ніколи не зможе реалізувати свої мрії. тому, хто полюбляє точність та порядок, майже неможливо стати дизайнером чи письменником, бо там без польоту думки, без нестандартних рішень можна втратити не тільки повагу інших, але й сенс життя.

для того, щоб вибрати своє місце, треба розуміти себе, свої надії, мрії та можливості. інакше саме життя може стати нестерпним.