глибоко зворушила мене народна «ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси».
із вражаючою виразністю в ній протиставляються дві жінки: свекруха і невістка. дівчина щиро і чесно «навік полюбила молодого хлопця». чого б іще бажати його матері? але та зненавиділа свою невістку. як тільки син пішов у солдати, закляла її так, що та «до сходу сонця тополею стала». але злодійка не зупинилася на тому — воліла б, аби тополина була зрубана руками її сина. а дівчина, навіть ставши тополею, не втратила любові й ніжності: «не рубай, коханий, бо я — твоя мила». а зворушливий рядок «на моєму листі спить твоя дитина» підтверджує, що занапащене було не одне життя.
я теж колись вийду заміж. але не доведи господи мати таку свекруху.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Познач рядок, у якому всi прикметники поеднано з iменншком правильно (за змiстом)/ а гарний, чудовий, красивий настрiй б гарний, чудовий, красивий лiс в гарний, чудовий, красивий дощ