Прислів'я у яких е слова з префіксами роз, без, з, с, зи

Роз-до першого грому земля не розмерзається. без клинка не розколеш пенька. розпочалися жнива - закочуй рукава. без-маленька праця краща за велике безділля. безхмарне небо грому не боїться. з-коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько. що ранком не зробиш, то вечором не згониш. коли б кізка не скакала, то і ніжки не зламала б. с-на годину спізнився — за рік не доженеш. подумай двічі, а тоді скажи слово. зі-не грій гадюки за пазухою, бо як зігрієш, то вкусить!   як не вклонишся, то ягідки не зірвеш. зробив на п’ятак, а зіпсував на гривню. 

коли на серці важко, коли душу розриває туга або коли мрії від радості, мов шалені коні, летять вперед за далекий горизонт – життя стає дивним віршем. таким особистим, рідним, своїм. і без сумнівів можна    сказати – без поезії не минули дні жодної людини. хай то будуть вірші зі старих порваних книжок, чи рядки, які доводилося заучувати в школі, чи, може, навіть те, що тихенько    зазвучало якось    в серці, коли прийшла весна.

 

можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості, можна диспутувати з любителями прози, але усі ці речі насправді є занадто мізерними у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку улюблених віршів.   

Невеликі струмки живляться водою з трьох основних джерел: дощу льодовиків і підземних вод. Деякі птахи втратили здатність до польоту, серед них великі довгоногі пернаті, які ведуть наземний іб життя (страуси, ему, нанду). У пінгвінів крила перетворилися на ласти, за до яких цей птах швидко плаває в холодних водах Антарктики шукаючи рибу. Більшість приматів живе на деревах, сильними гнучкими лапами вони можуть тримати їжу та різноманітні предмети й маніпулювати ними. Здатність тварин боротися за існування залежить від уміння знаходити корм, сховище й партнерів, і переважну роль відіграє їхня сила. Праворуч, позначаючи обрій, порскають іскрами вогненні острівки -  то горять селища. Сонце й повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок з-під снігу так свіжо виглядає, що здається, надворі весна.