Твір на тему , , як я провів весняні канікули , , іть будь ласка!

Весна- це пора, в яку все навкруги починає прокидатись після зимового сну, починается потепління. в цю пору року, дуже приємно спостерігати за природою. але ще дуже добре, що в цю пору року є канікули.     в цьому році на весняні канікули, я іздив у гості до бабусі. мені дуже гостювати в неї, але я не тільки відпочивав, а ще й їй по  хатній роботі, лагодив ій деякі поламані речі, бабуся була в захваті від мене.  дні як завжди йшли дуже швидко, і я не помітив як вже підійшли вихідні.     тепер мені хочеться піти в школу вже справді по весняному, тому що після канікул є дуже приємний день, в якому можна  пошуткувати над одноклассниками, і не тільки над ними.

ответ:

«не одяг прикрашає людину…» — чуємо ми, і тієї ж миті десь у глибині душі виникає бажання заперечити. хто із нас не хоче виглядати привабливо, мати гарний модний одяг, взуття, ремінець, сумку? на кого ми в першу чергу звернемо увагу в натовпі? звичайно, на людину, гарно одягнену, з привабливою зовнішністю, модною зачіскою. від неї наче віє благополуччям, упевненістю, матеріальною забезпеченістю. у нашій голові миттєво ніби вибудовується логічний ланцюжок: з вигляду в людини є гроші, отже, вона має гарну освіту та виховання. виникає бажання познайомитися з нею, бо спілкування обіцяє бути приємним. можливо, але чомусь згадується випадок, пов’язаний з ім’ям одного з кумирів естради. він, привабливий, талановитий, відомий, дозволив собі у присутності інших людей образити жінку, ще й ударити її. пізніше у пресі з’явилися коментарі, що це був спеціально спланований рекламний хід. але чи може насправді вихована людина порушити моральні норми навіть заради піару?

на жаль, такі приклади не поодинокі. пригадується випадок, який трапився на тролейбусній зупинці. люди стоять в очікуванні транспорту. по дорозі мчить дорогий автомобіль. в одну мить водій здійснює маневр, колесо потрапляє у вибоїну, заповнену брудною водою. справжній фонтан обливає пасажирів з ніг до голови. подібні історії можна розповідати довго. їх герої ганьблять себе і дискредитують іншу людину. від них стає прикро на душі. тому хочеться говорити про щирих, щедрих на душевне тепло людей. а таких чимало. вони, скромно одягнені, увагу своїми добрими справами. майже щодня на шляху до школи я бачу стареньку бабусю, яка годує голубів. здається, це дрібниця. але якщо замислитися над тим, яку мізерну пенсію вона отримує, то розумієш, що це благородний учинок людини. а ще пригадую випадок; про який я дізналася з телевізійної передачі. чоловік і дружина, які працюють двірниками, знайшли пакунок з великою сумою грошей та документами. вони відразу ж повідомили у міліцію і повернули гроші щасливим господарям.

давні греки стверджували, що гарною людиною є та, у якій гармонійно поєднані зовнішня і душевна краса. сьогодення намагається заперечити цю істину. здається, що душевна і зовнішня краса — несумісні речі. але я думаю, що все залежить від нас. якщо ми будемо пам’ятати, що не одяг прикрашає людину, а добрі справи, і робитимемо добро, то некрасивих людей взагалі не залишиться. отож поспішаймо робити добро!

объяснение:

багато хто говорить: "ми відповідаємо за своїх братів менших." і це чиста правда. коли ми беремо тварина, ми відповідаємо за нього. ми повинні тваринам і захищати їх, від злих людей. головне ми не повинні бути байдужими! проходячи повз і, побачивши як хлопчики б'ють цуценя, треба йому, і підійти. від нас залежить їхнє життя. що б було з ними, якби не ми. і взявши тваринного, ми повинні його виховувати і доглядати за ним. адже беручи тварину в сім'ю - воно ставати повноправним членом сім'ї, тварина, це не іграшка, це така ж жива істота, як і ми. воно теж нуждаеться в ласці, в любові, в турботі. і яким би поганим не виріс вихованець, ми не повинні викидати його на вулицю, на холод і голод. виходячи з того - що ти людина. а людина - саме розумна істота, і він не повинен проявляти злість і байдужість. не повинен. не можна вважати тварин - простою розвагою, адже у них теж є серце.