Напишите происхождение слов библиотека и эскимо.

Библиотека biblíon «книга» и thēkē «место хранения» эскимо  нам это название лакомства представляется каким-то отрубком от наименования народности "эскимос". как будто у этого имени отрезали конечное "с".

1.Автор(іменник, ) "Повісті минулих літ"(іменник, _ _ _) постає(дієслово, ) перед(прийменник) сучасним(прикметник, хвилястою) читачем(іменник, _._._._) як державний(прикметник,хвилястою) діяч(іменник, _._._._), |2.який(займенник, ) прагнув(дієслово, ),|3. щоб(сполучник підрядності) ті(вказівний займенник,),|4. хто(займенник, ___) читатиме(дієслово, ) його(займенник, _ _ _) твір(іменник, _ _ _),|5. не(заперечна частка) тільки(частка) поринали(дієслово, ) в(прийменник) минуле(іменник,_._._._),|6. а(сполучник сурядності) й(підсилювальна частка) узяли(дієслово, ) з(прийменник) історії(іменник, _._._) урок(іменник, _ _ _) заради(прийменник) майбутнбого(іменник, _._._._).

[],(який...),щоб(),[],[],а[]

багатокомпонентне, розповідне, неокличне

із підрядними означальною,причини частинами , сурядною підрядністю,безсполучникове.

1.Просте,неускладнене, повне, поширене, двоскладне;

2.Просте,непоширене, неускладнене, двоскладне, повне;

3.Просте, односкладне, повне, непоширене, неускладнене;

4.Просте,неускладнене, повне, поширене, двоскладне;

5.Неозначено-особове,неускладнене, повне, поширене, двоскладне, просте;

6.Неозначено-особове,неускладнене, повне, поширене, двоскладне, просте.

На мою думку, гуманність — це здатність однієї людини ставитися по-людськи до іншої. ця здатність виявляється багато в чому, наприклад, у чуйності, повазі, любові до інших, умінні співпереживати їм, прощати їхні людські недоліки й вади. , до переліку цих виявів беззастережно може бути віднесена й благодійність, адже безсумнівним можна вважати те, що гуманній людині конче має бути притаманна здатність робити добро іншим, яку й називають благодійністю.  у зв'язку з цим виникає питання: які ж є підстави стверджувати, що саме благодійність, а не якась інша здатність людини, є найвищим виявом гуманності? відповідь на нього, , можна знайти, проаналізувавши різницю, наприклад, між чуйністю й благодійністю як характеристиками гуманної людини.  на мою думку, набагато ближче до істини ми будемо тоді, коли саме благодійність назвемо вершинним виявом гуманності. аргументом на користь цього твердження є щонайменше те, що благодійність завжди є реальною справою — добровільною безкорисливою матеріальною, фінансовою, організаційною чи якоюсь іншою однієї людини чи групи людей іншій людині або групі людей, які такої потребують. отже, на відміну від інших виявів, які, умовно кажучи, є пасивними реалізаціями гуманності, благодійність передбачає дієве ставлення людей одне до одного, спрямоване на підтримку тих і тим, хто цього потребує. таке розуміння сутності благодійності й стверджує мене в думці, що саме ця здатність людської натури є найвищим виявом людського в цій натурі.  не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, відкинувши власні інтереси й проблеми, поспішати на іншим! ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й уважається вищою чеснотою, а ті, хто здатні на неї, здобуваються на щиру шану й пам'ять. так, наприклад, «золотими літерами» в народній пам'яті записані імена костянтина острозького, богдана хмельницького, івана мазепи та багатьох інших. на кошти цих благодійників свого часу будувалися церкви й монастирі, друкувалися книги, рятувалися життя. інші ж тисячі й тисячі благодійників, які колись ставали й нині продовжують ставати на шлях творення й примноження добра в цьому світі, також не забуваються: якщо не в людській пам'яті, то, я впевнена, на скрижалях небесного отця записана кожна справді людська   підсумовуючи все вищесказане, можу з упевненістю ствердити: благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності, бо саме завдяки цій людській здатності — безкорисливо прийти на іншим — у цьому світі не зникає добро.