Твір-характеристика ліричного героя поезії "стежина" дуже ! на завтра

Поет глибоко переживає те, про що пише. його творам притаманна ліричність, емоційність, простота, прозорість змісту. тому однією з особливостей поезії а. с. малишка є її музикальність. поет був сам музично обдарованою людиною, мав чудовий голос (баритон), добре співав. на слова а. малишка написано понад сто пісень композиторами о. білашом, платоном і георгієм майбородою, л. ревуцьким та іншими. це насамперед «пісня про рушник», «вчителька», «ми підемо, де трави похилі», «київський вальс», «стежина», «цвітуть осінні тихі небеса», які стали народними, принесли їх авторові заслужену славу. неперевершена краса природи і повінь людських почуттів, освячених любов’ю, ліричні спогади про батьківський дім і в філософських міркуваннях про сенс людського життя — такий тематичний діапазон пісень а. малишка.любов до пісні у а. малишка від його матері. вона співала разом з сином багато пісень. кажуть, ніхто з письменників не знав стільки пісень, як а. малишко. а перші пісні написав поет на пропозицію о. довженка ще в період ранньої творчості до кінофільму «щорс». «богунська четверта» («ой, за десною люди веселі») звучить і сьогодні. уроки війни співали його пісні «партизанська», «як збиралися хлопці до загін. поет говорить насамперед про материнську любов, від якої немає в світі нічого святішим. а. малишка змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з рідною порогом і матір’ю, відтворити і біль розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини. мати вірить в щасливу долю свого сина, тому дарує вишитий нею рушник, який символізує життєву дорогу людини і материнське благословення. цю пісню а. малишка написав разом з композитором п. майбородою.чудові пісні на вірші а. с. малишка написав композитор-пісняр олександр білаш. серед них потрібно відзначити ліричні пісні «цвітуть осінні тихі небеса» і «стежина». ні кінця, ні краю немає стежці людського життя, так як одні покоління змінюють інші, але незмінним залишається почуття вдячності рідної домівки, отчого порогу. роздумами ліричного героя про людське життя, його духовних цінностях сповнена пісня «стежина»:   чому, сказати, й сам не знаю, живе у серці стільки років.та стежка в нашому краї, одним одна біля воріт.

Відповідь:

Від дієслова бути вживається лише форма с (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються те архаїчні форми: для другої особи однини — сси, а для третьої особи множини — суть.

Вживання одного дієслова у значенні інших Трапляється, що форми одного дієслова вживаються у значенні іншого. Наприклад:

У значенні наказового може вживатися дійсний іб у формі другої особи теперішнього часу: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський).

Пояснення:

Объяснение:

У багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.