Скласти діалог 6-7 реплік на тему погода використовувати в діалози поривняня антонімічні пари, спекотно-холоднувато, північний-південий, вранці-ввечері, радісно-сумно

          скласти діалог з використанням поданих антонімічних пар пропоную так: -          привіт, альонко. як справи? -          привіт, артеме. все добре, лише, як на мене, трошки холоднувато. -          а я настільки тепло вдягнувся, що мені навпаки, спекотно. -          добре тобі. а ти бачив новини, що північний та південний бульвари хочуть з’єднати та реставрувати? -          бачив, там вже розпочали роботи. -          тепер тобі буде не зручно стояти у заторах вранці та ввечері. тобі від цього не сумно? -          ні, мені навпаки радісно, що наші улюблені бульвари стануть ще красивішими.

таке життя.

мій дідусь іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. за цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. діти, онуки, правнуки… всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. сьогодні діду виповнилося 85 років. він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.

мій дід – успішна людина. все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок   – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. батько загинув на війні, коли хлопчикові   виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.  

та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. невідомо, хто заронив у його дитячу душу таке бажання, але мріяв тільки про одне – вивчитись. з свого богом забутого села, ледве закінчивши школу,   він до далекої незнайомої москви. і там якимось чудом вступив до інституту. вчитися було страшенно важко. приходилося і голодувати, терпіти суцільне безгрошів"я, обходитися без необхідного. але бажання вивчитись і наполегливість зробили свою справу: здолав він науку.

а потім почав працювати за фахом. чесно працював. він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. ось тоді й почав приходити успіх.  

тепер мого діда знає ледь не вся країна: він побудував найвеличніші споруди в багатьох містах не лише україни, але й світу. має за це державні нагороди, подяки й грамоти від самого президента!

отже, якщо спитати мого діда, в чому   полягає його життєвий успіх, він вам скаже: будь наполегливим у досягненні мети, працюй і не шукай легких шляхів. все дуже просто.

ответ: мова – духовний скарб нації. це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. і це справді так. людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати її особистості.кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "мова — це кров, що оббігає тіло нації. виточи кров — умре нація" (ю. дзерович). тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. хай біля наших криниць звучить інше слово — ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці — народ гостинний.

для народу свойого велика

кожна з мов, як творіння вінець,

люд без мови — то глина безлика,

без'язика отара овець.

в. забродоцький

кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "мова — це кров, що оббігає тіло нації. виточи кров — умре нація" (ю. дзерович). тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. хай біля наших криниць звучить інше слово — ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці — народ гостинний.

та дбаймо про рідні криниці! надзвичайна наша мова є таємницею. у ній усі тони й відтінки, усі переходи звуків від твердих до найніжніших, вони мелодійні, вишукані. тому про чистоту їх треба дбати постійно.

здавна відомо, що рідне слово, виплекане народом і родом, має таємничу здатність тримати людину в повноті її історичного й духовного буття. "мова — душа кожної національності, її святощі, її національний скарб" (іван огієнко). від батьківського порогу рідної мови можна виходити на широкі магістралі світу. слід шанувати в собі рідне, споконвічне, поважаючи всі інші мови, які дозволяють нам бути неупередженими й успішними. бо ще вольтер сказав: "знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка".

але безмір світовий і космічний не дасться в руки безбатченкам. тож перше слово, звернене до мами, хай стане оберегом у пам'яті, щоб нести його в собі як маленьку сполохану пташку, а коли стане тяжко — лиш відчути цю полохливу ніжність, і тоді всі труднощі стануть незначними. воістину правдиві слова: "рідна мова дається народові богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів" (в. захарченко).

дивіться також

купить 7 цветов подсветки, сверхтонкий и легкий дизайн! 799 грнкупить вы оцените! надежное беспроводное подключение rapoo! 179 грнкупить поворотная головка на 360°. установка на дефлектор299 грнкупить sven ms-307 black1249 грн

слово приходило на в час найбільшої скрути, бо наша історія — це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. у цих змаганнях українство мало дві зброї — шаблю і слово, адже жоден народ у європі не пережив того, що ми, українці, у xx столітті! "чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову" — дуже давно написав к. маркс, коли ми тільки мріяли про державність. тоді, як усі давно вже знали, хто вони, ми тільки почали довідуватися. ми тільки прокинулись, і все те, що інші вже мали, нам треба було здобувати. французів, німців, поляків та інших знають у всьому світі, ми, мов дике плем'я, почали піднімати з темряви голову і лізти нагору, щоб нас побачили.

знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком. ми пройшли тяжкий шлях приниження, нищення, і вже здавалося, що все винищено, випалено. та на згарищі руїн раптом проривається живе українське слово, за ним тягнуться інші — і українське слово відроджується знову.

объяснение: