Составить сочинение-описание памятника архитектуры по собственным наблюдениям

Много кто из моих одноклассников живет в нашем доме. вечерами мы собираемся во дворе, вспоминаем прошлый день, приколы на уроках, играем в футбол, бадминтон - вообще, сколько еще развлечений можно найти, когда не хочется идти домой. однажды юлька (она сидит за первой партой, почти отличница) рассказала, что ее отец возвращается из-за границы, куда ездил по делам своего предприятия, и среди разных подарков диски с записями популярных на западе музыкальных групп. много кто из нас хотел послушать диски. юлька предложила устроить своеобразный конкурс: диск получит тот, кто по дороге к школе расскажет что-то интересное, что привлечет ее внимание. ее предложение нас не удивило: нам задали написать произведение на тему «мой путь к школе».

Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим.  після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)

Умене є 5 улюблених занять. кожному я намагаюся приділити час. всі вони, так чи інакше, сприяють розвитку мене, як особистості, і приносять величезне задоволення.  по – перше, це прогулянки з моїм псом малям. незважаючи на ім’я, собака вище мене ростом (якщо стане на задні лабети) і з потужним торсом.  по – друге, я займаюся програмуванням. сюди багато чого, що входить, як поглиблене вивчання ійської мови, так і освоєння культури роботи багатьох хакеров, а ще потрібний серйозний підхід до дослідження такого пристрою, як комп’ютер, його можливості, схеми набору різних комбінацій клавіш.третє заняття, що мені дуже подобається – рослинництво. звичайно, причина, по якій я захоплююся цією наукою, ніяк не прокормити всю родину, всю країну або увесь світ. просто мені дуже цікавий сам процес.  щ п’яте заняття, що я дуже й дуже люблю – нічого не робити. застигти в просторі й у часі. а попросту, спати.  е мені подобається дивитися фільми. я навіть уважаю себе великим естетом у цьому питанні.