Написати розповідь про будь-яке релігійне, або народне свято, яке відзначається зимою, або літом.

влітку та навесні святкують багато народних та релігійних свят. свято івана-купала святкують в середині літа, в найспекотнішу ніч. воно бере початок з дуже давніх часів, коли наші предки поклонялись багатьом богам. юнаки й дівчата ввечері йдуть на річку, запалюють там купальське вогнище, стрибають через нього. дівчата плетуть вінки і пускають їх по воді. дивляться, якою буде їхня доля, ворожать на вінках. у купальську ніч у лісі можна знайти квітку папороті й відкрити для себе всі закриті скарби. це свято оповите .

кожен народ, нація, мають свої звичаї, що сягають у глибину віків. звичаї відображають спосіб світосприйняття народу, те як народ бачить, мислить, відчуває навколишній світ. звичаї стають основою, з якої виникає українська усна народна творчість. вони мають для нас особливий чар старовини.

дивовижною радістю сповнюється моє серце, коли я згадую той особливий урочистий настрій, що панує в нашій сім'ї у святвечір. його ми стараємося провести в селі, у бабусі і дідуся. заздалегідь готуємося до свята: готуємо страви, прибираємо. на стіл під скатертину бабуся стелить духмяне сіно та кладе головку часнику - щоб усі були здорові. в кутку хати обов'язково стоїть дідух - невеличкий пшеничний снопик, прикрашений стрічкою, квітами та пучечками калини. а як цікаво, коли на різдво до хати завітає вертеп! пам'ятаю, як моя молодша сестричка минулого року злякалася переодягненого чорта!  

здаєтья, що сміх, веселощі, жарти триватимуть увесь рік!

ще я дуже люблю у вербну неділю ставити гілочки верби. коли всі люди піднімають догори прикрашені букети, то здається, що довкола тебе постає справжній вербовий гай!

урочисто, піднесено і радісно буває біля церкви, коли ми усією родиною йдемо святити пасху напередодні великодня. люди в цей день якось особливо усміхнені і привітні. пасху йдуть святити навіть маленькі діти, які теж несуть у руках свої кошички. не забувають у цей день і про бідних та знедолених. із кожного кошика ві щось на сиротинець або будинок перестарілих. це теж давній український звичай.

ми не прикрашаємо нашу міську квартиру клечанням у свято трійці, але обов'язково сталимо на підлогу аїр. вранці прокидаєшся і одразу відчуваєш запах зелених свят!

чимало цікавих звичаїв є у моєї родини, і я завжди радо їх дотримуюся. я   переконана: шануючи звичаї, ми приєжнуємося до якогось невидимого космічного пульсу, шануємо одвічні закони природи, прямуємо до могутньої сили, ім'я якій родина, україна, бог. 

вищі   стали   гори. йде   перший   сніг, немов   пророк, в   якого   серце   хворе. як   важко   дихати   йому! як   свіжо   доокола! ступає   у   порожню   тьму нога   різьблена,   гола. йде   сніг   —   немов   під   гору   йде   — ледь   дише,   хоч   безплотний, і   палець   на   уста   кладе, як   знак   мерця   холодний. о   ні,   то   холод   родовий. а   в   ньому   серцю   легше. йде   перший   сніг   на   поклик   мій. такий,   можливо,   вперш

  зима - прекрасна пора року. а особливо добре взимку в лісі.  нам здається, що у зимовому лісі панує спокій і тиша, але це тільки на перший погляд. коли з'являється сонце, весь ліс перевтілюється і блищить. багато лісових жителів лягли в сплячку, а ті, хто залишився, великі зусилля, щоб прогодуватися. ось заєць-боягуз здирає кору з берези, а ось і синичка перелітає з дерева на дерево. раптом з величезної гілки ялини впав сніг - це білка скаче з горішком у зубах. навіть вовк і лисиця не сидять на місці, вони нишпорять по лісі в пошуках здобичі. снігурі, як ягоди горобини. присіли на гілці. вдалині поважно бродить лось з величезними рогами.  а сам ліс прикрашений пухнастим, білосніжним снігом, що іскриться в променях сонця. зима..найкраща пора року!