Потрібен міні твір про весну (10 реч) з дієприслівниковим та дієприкметниковим зворотом. буду вдячна за !

                                                                в мій рідний край прийшла весна           нарешті закінчилася холодна зима . почалася чудова пора - весна .           вже сонечко пригріває ще прохолодну землю . розтанули сніги на нашому  подвір'йі . у веселих струмочках вже граються сонячні зайчики . прокинулися ліси . повертаються з вирію пташки .            весна - це моя улюблена пора року . як говорять "весна прийшла тепло принесла " так воно і є .

А  можна  просто  твір про весну чи  ні і не бійся я тобі напишу лиш поясни

Доброго дня, ганно степанівно! - здрастуй, петро! а ти чому не у школі в такий час? - так зараз же весняні канікули. до наступного понеділка ми відпочиваємо. - зрозуміло! ну, канікули – це добре. можна переробити купу корисних справ. от ти, наприклад, на що витрачаєш вільний час? - о, багато на що! гуляю, читаю книжки, вчуся працювати на комп’ютері… - молодець! а чи багато вам на канікули? - так, немало. це ж канікули посередині семестру. ось по літературі два великих твори задали, доповідь по ії та ще декілька та вправ. сумувати ніколи! - то й добре. а зі шкільними товаришами спілкуєшся на канікулах? - звичайно! тільки багато хто з них їде кудись відпочити. зате потім повертаються з новими враженнями та розпові багато цікавого! а як справи в миколи? - усе добре. микола зараз на лекціях – у студентів немає канікул у середині семестру. - справді? це, мабуть, важко – вчитися півроку безперервно. - мабуть, спочатку так, а потім звикають. ну добре, відпочивай! переказуй вітання мамі! - дякую, а ви – миколі! до побачення!

Уцей час у місті упсалі було собі двоє студентів. одного звали щасливець, бо йому завжди таланило, а другого — невдаха, бо йому ні в чому не велося. щасливець мешкав у маленькій кімнатці на горищі і, хоч був бідний, ніколи не втрачав доброго гумору. того дня, як ворон батакі попав у «сірчану кухню», щасливець мав іти здавати свого останнього екзамена. вранці він устав і подумав, як усе добре складається. друзі та вчителі його люблять, скоро він скінчить університет, дістане добру посаду. навіть дивно, що йому так щастить. студент поснідав, відчинив вікно і сів до столу ще раз дещо повторити. «власне, мені можна було б уже й не заглядати в книжку, — міркував він,— адже я все знаю. та нехай помучуся востаннє, щоб сумління було чисте».