Значення фразеологізмів 1.дивитися крізь пальці 2. пропустити мимо вух 3.воювати з вітряками 4. лізти поперед батька в пекло 5.міцно триматися на ногах 6.світ крутиться перед очима 7.плювати проти вітру 8. поставити під удар

1. не помічати 2.не почути 3. робити щось марно 4.не поспішай перед кимось 5. бути впевненим 6 запаморочило 7.не роби комусь зле, бо все повернеться 8.підвести когось

Нічого немає на світі страшніше байдужості. чого варто твоя громадська позиція , якщо ти заявляєш : «мені все одно ? ». отже , тобі байдуже , що переживає близька тобі людина , твій товариш , все одно , якою мовою говорити , в якій державі жити , нецікаво , ким ти станеш у майбутньому. до чого ж це може ? до того , що ти покинеш свою стареньку матір , що не будеш піклуватися про своїх дітей ? так, можливо. але подумай , до чого все це може призвести ? адже байдужий до всіх людина не викликає дружніх почуттів , не цікавить нікого , не приваблює уваги. чи готовий ти бути самотнім , викинутим за борт життя ? мені здається , що для кожної людини важливо , щоб його любили. однак не кожен розуміє , що для того , щоб отримати , треба віддати. віддати любов , увагу , співчуття , щоб натомість теж отримати любов і увагу. не бійтеся дарувати людям свої щирі почуття , адже « як відгукнеться , так і відгукнеться ». не будьте байдужими , не дарма ж бруно ясенський писав: «не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть вбити . не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. бійся байдужих - вони і не вб'ють і не зрадять , але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство ».

п'єса "мартин боруля" написана на основі реального факту. і. карпенко-карий використав подію, яка відбулася в його родині. батько письменника вирішив у суді довести своє дворянське походження. незважаючи на витрачені зусилля, рід дворянським визнаний не був, бо прізвище в нових і старих документах відрізнялося однією літерою.

так само й головний герой твору: багатий шляхтич, чиновник земського суду мартин боруля має заповітну мрію — зробити свій рід дворянським, поставити все на "дворянську лінію". справою честі стало те доведення "дворянської лінії", бо мартина пан красовський назвав бидлом, а його сина — телям. боруля наполегливо, із завзяттям судиться, гроші на вітер, і навіть не розуміє, що повірений трандалєв просто дурить його. а найголовніше, сам герой навряд чи зміг би пояснити, для чого йому дворянство потрібне, адже в нього цілком нормальне життя: має дружину, сина й доньку, чимале хазяйство.

зрозуміло, що боруля не має нічого спільного з дворянством. маючи звичку прокидатись рано, герой із усіх сил намагається бути паном і лежить, як і водиться панам, довго, хоч і болять боки від того лежання. усупереч родинній традиції вимагає від дітей називати його "папінька", а дружину — "мамінька", не дає працювати марисі, аби вона привчалася до дворянства. боруля марно витрачає чимало грошей на дворянський антураж. смішно виглядає це. намагання бути благородним: очікуючи з міста "кофію", герой просить дружину дізнатися, що з ним робити, бо "чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. піди ти зараз до сидоровички — вона зна — і повчися у неї. і розпитай гарненько, як його роблять і коли його : чи до борщу, чи на ніч? "

дивіться також

"мартин боруля" (повний текст)

"мартин боруля" ()

біографія івана карпенка-карого

 

боруля, безперечно, прекрасний батько, хоча через свою обмеженість і засліпленість дворянством трохи не зламав життя марисі. відмову сватам миколи, марисиного коханого, боруля пояснює просто: "не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії" натомість майбутнім чоловіком доньки він бачить регістратора націєвського — людину несерйозну, звичайного міського франта, , що до того ж любить випити за чужий кошт. марисю дивує така кардинальна зміна в батькові, адже вона вихована зовсім по-іншому.

син борулі степан служить канцеляристом у місті. батько з щедрістю витрачає на нього гроші, аби він вибився в люди, виглядав, як дворянин. степанові це подобається, але ті гроші йдуть у нікуди, бо він не навчився цінувати зароблені гроші. вихор міста з веселими гуляннями, що часто закінчуються пиятикою, приваблюють хлопця. але канцелярію закривають, і молодший боруля повертається додому, де бачить хворого батька та майже розорене хазяйство. це все — наслідки бездумної гонитви за дворянством.

символічним є спалення "дворянських паперів" у кінці п'єси. герой немов очищається тим вогнем, стає зрячим, борулі стає легше, наче в нього нова душа ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала.

у творі поєдналися елементи комедії і трагедії. образ борулі в цілому комічний, але за цим зовнішнім комізмом криється страшна драма, адже нерозумний, засліплений "дворянською лінією" герой міг втратити абсолютно все: і майно (якого майже не лишилось), і друзів (гервасія, протасія і матвія), і дітей (нещасливий шлюб марисі й розпусне життя степана), і власне життя.