Утворити именники з префиксами в-, на-, за-, при-, роз-, пере-, вид-

Аіменники можуть стати прикметником ?

Твір «собака – друг людини»

з давніх давен собака жив поруч із людиною, був її другом та помічником. це перша тварина, яку приручила давня людина. вона ділилася із собакою їжею, а той їй на полюванні та охороняв її та її житло. з тих самих пір продовжується вірна дружба між ними.

сьогодні роль собаки в житті людей дуже важлива, вона виконує безліч функцій. по-перше, собака – це зазвичай ій улюбленець усієї родини, який зігріває своїм дружнім ставленням серце, розважає, охороняє дім. моя подруга дуже любить собак. вона каже, що собаки дуже розумні, вміють вчитися, розуміють господаря навіть без слів, відчуваючи його настрій. є породи собак, наприклад, лабрадор, які є дуже добрими, їх беруть у родини з маленькими дітьми, яким вони стають справжніми друзями та захисниками.

собака робить багато корисного для нас. спеціально навчені собаки розшукувати людей в горах, рятувати на воді, несуть службу в міліції, а інші стають поводирями людей, які втратили зір, не дадуть вам заблукати в лісі. мабуть, вони вміють робити ще багато чого, про що я й не знаю.

та дружба – це не гра в одні ворота, так що людина зі свого боку також має бути справжній товаришем своєму улюбленцеві. зазвичай люди добре ставляться до іх собак, піклуються про них, починаючи від годування та закінчуючи модними зараз до собачих салонів краси! цікаво, що собаки не вимагають багато. за добре ставлення вони раді й м’якій подушці в квартирі, й звичайній конурі у дворі. вони згодні прожити життя в неволі заради того, щоб бути потрібними. тож на мою думку, найважливіше – це не ображати тварин, бо в них також є почуття, а свого господаря вони люблять.

собака – вірний друг людини, який не посміється та не зрадить, в усьому, де може, зрозуміє її настрій та спробує покращити, незважаючи на те, що він має чотири лапи та хвіст і не вміє розмовляти словами. та взаєморозуміння без слів ще більш цінне. тож варто бути вдячним нашим улюбленцям за їхню відданість та відплачувати їм тим же самим.

Осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.  чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.  де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики.  а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.    як хороше, як гарно навкруги! і тобі, осінь,за цю красу!