Треба твір на тему: "роксоляна зрадниця, відступниця чи патріотка".

Роксолана була дивовижною жінкою, сулейман називав її хуррем - сміється. потрапивши в палац султана, вона попросила дозволу користуватися бібліотекою, і за час поки сулейман був у військовому поході, встигла освоїти наскільки мов. вона писала вірші, цінувала мистецтво, розбиралася в політиці, вміла танцювати. все це ніби зачарувала її чоловіка. навіть грізна палацова гвардія обожнювала пані, а вона, в свою чергу, збільшила їм платню, веліла побудувати казарми-палаци, наділила їх новими привілеями. роксолана була дуже господарської. коли треба було поповнити скарбницю, вона розпорядилася відкрити в європейському кварталі і в портових районах стамбула винні лавкі.по її наказом поглибили бухту золотий ріг і реконструювали причали в галаті, що благотворно позначилося на торгівлі. на ці гроші будували нові мечеті, лікарні. багато дослідник говорять про те, що роль роксолани в історії україни перебільшена. вона стала справжньою султаншею, переслідувала інтереси свого сина, домігшись того, щоб він успадковував престол після смерті батька. деякі навіть стверджують, що правління селіма (сина роксолани) призвело до падіння османської імперії. так чи інакше, правління сулеймана називають золотим століттям османської імперії, і в цьому була велика заслуга роксолани. найбільш ціною те,що роксоляна надзвичайно розумна.вона знала кілька мов і завдяки цьому могла вільно спілкуватися з послами інших держав,листувалася з правителями польщі,венеції та персії.роксоляна давала слушні й мудрі поради самому султанові,це жінка,яка була світською людиною.так мало того що вона не тільки не закривала свого обличя,як це було прийнято у мусульманок,а й навіть дозволяла малювати свої портрети відомим у той час художникам.також роксоляна займаласябудівництвом споруд і одогонів,брала участь у воєнних походах на рівні чоловіків(була присутня  під час облоги турками   родосу,білгорода,відня) і разом із сулейманом правила османською імперією.цим вчинками вона показує себе з хороброго боку,це мені й найбільше .авже ж роксоляна не могла не мати негативних рис,тим більше в такі жорстокі часи й у такій швидкій на розправу державі,як туреччина,але всі її вчинки були рішучими,і оцинювалися як найвище,тому що не кожна жінка була спроможна на таке.

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: намальований (такий, що його намалювали). до прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання який? яка? яке? які? ; змінюється за , числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.

дієприкметник має такі ознаки дієслова: час: теперішній і минулий: сяючий, посинілий; вид: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник: овіяний вітром, займенник: омріяний тобою або прислівник: прочитаний виразно.

отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. з цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’язана. тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. у реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком: цвіла приморожена осінь. повітря насичене несказанною ніжністю.

Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. у всі часи людство приваблювало майбуття. людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. але час
колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером та все це залишилося у дитинстві, у мріях. зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
моя мета зараз — добре вчитися. я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. варто лиш вірити у свої сили, у себе.
як усе буде — покаже час. та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.