Письмовий твір опис природи за власними спостереженнями

Якось несподівано і крадькома прийшла у наше село зима. білосніжна володарка зачарувала сад, гай, ліс, поле. від її подиху все навколо вкрилось інеєм. зима, напевне, притомилась. сипала снігом, сипала — а решту витрусила під лісом. коли я йшла дорогою до школи, навіть здивувалась: звідки ці горбики? і копиць ніби тут не було, і місцевість рівнинна. піду гляну на поле. там вже мала де розгулятись зима. та диво. скраю від дороги в окремих місцях видно чорні залисини. ніби хтось акуратно підмітав сніг. а в селі виглядає все по-іншому. хати зіщулились під снігом, ніби старенькі діди попахкують димом. на парканах шапочки снігу. протоптані доріжки розпові, куди попрямували господарі. село взимку не гамірне, а поважне і спокійне. лише собаки дратуються, чому так тихо, і гавкають голосно так, що інколи заснути важко. я люблю своє зимове село. як би ти не придивлявся і запам'ятовував кожен куточок, наступного дня зима обов'язково щось підмалює інакше.

   Борщ – це дуже смачна національна страва українців. Я дуже люблю борщ, тому завжди допомагаю матусі під час його приготування. Спочатку ми варимо бульйон. Згодом я тру моркву та буряк на терці. Матуся ріже цибулю та перчик. Додаємо олійку на пательню та кидаємо туди моркву, цибулю та перчик. Згодом обсмажуємо буряк. До засмажки додаємо томат. І по нашій квартирі починають літати приємні аромати. Засмажка пахне дуже смачно.  

    Коли бульйон приготувався, ми кидаємо до нього картопельку, вливаємо засмажку. Матуся ріже капусту, бо для мене ця справа є ще важкою. Я у цей час нарізаю зелень. У самому кінці ми додаємо капусту та зелень і накриваємо борщ кришкою. Татусь з братом завжди відчувають, коли борщ вже готовий і опиняються на кухні. Разом ми їмо цю страву та насолоджуємося її смаком.

Объяснение:

Софіївський парк – увіковічене кохання Історія Софіївського парку бере свій початок в 1785 році, коли кохана графа Станіслава Потоцького, Софія, написала йому натхненного листа про свої гостини в Криму, де її до глибини душі вразив парк Аркадія: «Правда, мій милий друг, що в нас буде такий же сад в Криму?» – запитувала вона в нащадка гетьмана Речі Посполитої. У ті часи маєток Потоцьких був майже розорений, і він не міг собі дозволити навіть затишного закутку на березі моря, проте це не стало перешкодою для графа, який був осліплений чарами Софії. Вона була однією з найкрасивіших жінок того часу – сучасники називають її українською Анжелікою та Мата Харі. Для когось вона – всього-на-всього дочка грецької куртизанки та купця, а для когось – символ витонченості, краси та мудрості.

Объяснение: