Напишіт твір розповідь сім днів повної свободи, або як я провів канікули

Якось раз я пішов у парк атракціонів. мені захотілося покататися на одному дуже страшному атракціоні. треба було сісти в сидіння, й воно буде везти тебе вгору й вниз зі страшною швидкістю на сорокаметровій висоті.  я пішов на цей атракціон з мамою. все було здорово, у мене був тільки легким переляк, втрата мови на певний час та параліч всіх моїх кінцівок.  а все-таки в лікарні було класно: давали дивитися телевізор та їсти морозиво, тільки не розмовляли зі мною. ну й, правильно, хто буде розмовляти з людиною, яка втратила дар мови ?   через два дні мене випустили, бо я вже міг говорити свої перші слова, такі як: «віддай мою кисневу подушку! » або « прибери свого кота від томографа! »  після всього цього я поїхав до ії, де познайомився з одним хлопчиком. якось раз ми прийшли в один актовий зал, де захотіли заспівати на караоке. ми думали, що впораємося, але, коли заграла музика та слова побігли по екрану, ми зрозуміли, що співати караоке не так вже й легко. ми з товаришем вже були готові вирити оркестрову яму, де можна було б сховатися, але продовжували співати. я намагався співати хоча б останні слова в рядку, а товариш намагався співати ті слова, яких у рядку немає.  мій товариш пішов додому, а я залишився потанцювати на дискотеці, але потім теж вирішив піти додому. коли я йшов у номер, один італійський хлопчик вирішив перепинити мені дорогу, сівши на стілець перед дверима. він думав, що я не зможу відкрити двері. я вже було почав думати, що напишуть на моєму надгробку, але потім всього лише штовхнув двері й пішов далі.  ось так весело я провів свої канікули.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. то родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. то її велике «я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі україна. буває, часом, сліпну від краси. спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – україна. така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з богом говори. україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від карпат до чорного моря. україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність. україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу. україна – наша батьківщина. василь симоненко писав: «можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину! »

поезія [поезійа] - 4 склади(другий наголошений), 6 букв, 7 звуків(4 голосних, 2 твердих приголосних, 1 м'який приголосний);

бахмаччина [бахмач: ина] - 4 склади(2 наголошений), 10 букв, 9 звуків(4 голосних і 5 твердих приголосних);

льотчик [л'оч: ик] - 2 склади(1 наголошений), 7 букв, 5 звуків(2 голосних, 2 твердих приголосних, 1 м'який приголосний);

невістка [нев'істка] - 3 склади(2 наголошений), 8 букв, 8 звуків(3 голосних, 4 твердих приголосних, 1 пом'якшений приголосний)

сміється [с'м'ійец': а] - 3 склади(2 наголошений), 8 букв, 7 звуків(3 голосних, 3 м'яких приголосних, 1 пом'якшений приголосний)

туристський [турис'ц'кий] - 3 склади(2 наголошений), 11 букв, 9 звуків(3 голосних, 3 твердих приголосних, 3 м'яких приголосних)

молотьба [молод'ба] - 3 склади(3 наголошений), 8 букв, 7звуків(3 голосних, 3 твердих приголосних, 1 м'який приголосний)

пів'яблука [п'івйаблука] - 4 склади(2 наголошений), 9 букв, 10 звуків(4 голосних, 4 твердих приголосних, 1 пом'якшений приголосний, 1 м'який приголосний)

в'їжджати [вйіж(дж)ати] - 3 склади(2 наголошений), 8 букв, 8 звуків(3 голосних, 4 твердих приголосних, 1 м'який приголосний)

в'їдливий [вйідли(^е)вий] - 3 склади(1 наголошений), 8 букв, 9 звуків(3 голосних, 4 твердих приголосних, 2 м'яких приголосних)