Скласти по одному реченню з частками: як, годі, бодай, мовляв, еге ж) ) 50 )

Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро ї любив! Але його житТєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі — "На нашій своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, азіншого — все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: не вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від іїї праці може не залишитися й "малого сліду". Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що "малого сліду не покину" на Україні і що його "не пом'яне батько з сином". Навіщо ця "маска" ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості? На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Biciмнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні П, окраденую збудять... Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію "Мені однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду.." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо рoсійські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з Їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: ...Як Україну злії люде Присплять, лукаві, ї в огні п, окраденую, збудять... Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Перед тим як переписувати відповіді, прочитай те, що пишеться трішки нижче :)

Cонечко, префікс пре- зазвичай вживається у випадках, коли ти хочеш виразити найбільшу ступінь ознаки.

Наприклад: премудрий, прегарний, презавзятий, прекрасний, препогано.

Також він може писатися у словах престол, презирство, правильний правопис таких слів ти можеш переглянути у своєму словничку.

Слова церковнослов'янського походження також пишуться з префіксом пре: преосвященний, преподобний, престол.

Запам'ятай, що в багатьох словах іншомовного походження пишемо пре-(не э префіксом!): преамбула, прелюдія, прем'єр, прем'єра, препарат, прерогатива, престиж, претендент, претензія, префект, префектруа, префіксальний, префіскация тощо.

Префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, часковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити. Похідні слова, це ті, які пішли від якогось слова. Наприклад, прибігти походить від слова бігти, прибудувати - будувати. Думаю, ти зрозумів/ла.

В іншомовних словах при- пишеться в таких словах: приватизація, приватний, привілей, примадонна, примат, примітив, принцеса.

Префікс прі- вживається лише в словах прізвисько, прізвище, прірва.

Ніби все, бажаю тобі добре провести день!