Речення з словосполученням "шість десятих"

моя мама працює вчителькою молодших класів. кожного дня вона дуже рано прокидається, будить мене, ми швиденько снідаємо і йдемо до нашої alma mater.

мама, а точніше лариса василівна, як її усі називають у школі, дуже любить свою роботу. а як інакше можна пояснити те, що вона цілими днями стоїть біля дошки, ходить з указкою між непосидючих першокласників і не втомлюється повторювати їм, що три додати п’ять буде вісім. на перервах їй теж не до відпочинку. треба і до їдальні малих відвести, і до наступного уроку підготуватися, і встигнути хоча б якісь зошити перевірити, щоб вдома менше роботи було. а ще: знайти олівець, який загубив тарас нечипоренко, склеїти зошит у оленки кутової, який хтось ненароком розірвав, заспокоїти братів-близнюків іллюченків, що знову побилися, насварити андрія вавілова за розбитий магнітофон на уроці ійської мови, відтерти клей із жакета у насті петрової, і ще, і ще, і ще.

мама працює у школі вже 17 років. за цей час у неї накопичилося багато подяк і грамот, їй присвоїли звання «почесний вчитель». але це все не головне. найголовніше те, що її професія – це її покликання.

якщо твоя мама не вчителька - вибачай, наступного разу пиши вже і професію батьків : бо не знала від чого відштовхуватися коли писала ))

мавка кохала лукаша за те щось глибинне, чого навіть він сам в собі не розумів. очима справжнього кохання вона бачила його справжню сутність, те, на що він був би здатен, якби життєві умові були для нього більш сприятливі ("бач, я за те тебе люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш")

потенціал, інакше кажучи.

тому  отим "своїм життям до себе дорівнятись" вона хотіла передати своє сприйняття лукаша як особистостості, в природі, характері, можливостях якої закладено набагато більше, ніж середовище надає йому можливість проявити.  та хлопець, на жаль, не зміг реалізувати свій потенціал