Скласти речення з прислiвником и прикметником з словами: вище, нижче, глибше, краще, гiрше, складнiше.

Спробуй підстрибнути вище. цуценятко вище, ніж котенятко. сонце сідало все нижче. молоде деревце було нижче, ніж високий дуб. дівчинка виконала завдання краще. морозиво краще, ніж тістечко. дмитрик виконав завдання гірше, ніж петрик. це намисто гірше, ніж те. це виконати набагато складніше. це завдання складніше, ніж попереднє.

Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. такі люди іншим. якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або каліці чи старенькому. з таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі . така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю. але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. вони завжди дорікають тобі. якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя. з такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.

Местоимение - это  самостоятельная часть речи. в предложении выступает главным или второстепенным членом предложения. подчеркивается в зависимости от того, каким членом предложения  является: обстоятельство подчеркивается пунктиром с точкой. определение - волнистой линией. дополнение - пунктиром. подлежащее - одной прямой чертой. сказуемое - двумя.    местоимение всё (начальная форма весь) по разряду определительное, указывает на обобщённый признак, совокупность охвата чего-либо: весь класс, вся группа, всё лето. принадлежность местоимения всё к тому или иному члену предложения определяем по вопросу. например: всё (определение) лето стояла жара. я сделал всё (дополнение), что мог. всё (подлежащее) говорило о том, что скоро весна. книга для меня всё (сказуемое). чаще всего местоимение всё выступает подлежащим, дополнением, определением.