Составить текст рассказ как я праздновала своё день рождение 5-7 предложений

гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. сатира серйозніше, гостріше на мову. вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. маючи справу зі злом (така вже її «спеціальність»), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. а зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.

однак сміх сміху – різниця. в літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. «сміх, – за словами о. і. герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.

сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося». м. г. чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.

гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко пі виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. у комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.

творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. у ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини. 

перечитуючи вірші видатної української поетеси лесі українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї,на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки. 

леся українка, а в житті лариса петрівна косач, народилась на волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. мати – відома письменниця олена пчілка. у родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. саме це і стало поштовхом для маленької лариси, почати творити. ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами. 

хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. доля розпорядилась так, що наділила лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. під час свята водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок. 

проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.