До тексту розповідь про діда 35. основну думку тексту виражено в реченні а. учитель той, хто сам уміє вчитися. б. людина народжується для того, щоб перемагати — обставини, долю, негаразди. в. для формування особистості педагога дуже важливо писати — те, що йде від серця, від душі. г. напружена вчительська робота художньою діяльністю. 36. паралельний тип зв’язку речень характерний уривку а. мене вражала дідова бібліотека. вона розміщувалась у кількох кімнатах, на чисельних поличках і книжкових шафах. б. основна тема, що цікавила майстра, — школа життя. його персонажі, як правило, динамічні, вони долають внутрішні бар'єри, відкривають себе. в. він був людиною, педагогом і письменником таврії. і це відчувалося в усьому, що він зробив і залишив після себе. г. центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. центри життя формуються там, де їх створюють сильні особистості. 37. основна тема літературної творчості к. й. голобородька – це а. природа рідного краю. б. школа життя. в. світова війна. г. історія рідного краю. 38. жанри журналістики, характерні для творчості к. й. голобородька, зазначено в рядку а. репортажі, нотатки, статті, листи. б. інтерв’ю, етюди, спогади, фейлетони. в. есе, памфлети, статті, роздуми. г. нотатки, роздуми, етюди, нариси. 39. метафору вжито в реченні а. центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. б. …тих, хто може брати життєві висоти, досягати поставленої мети, стверджувати своє право на соціальну вагу, — кость йосипович виховав чимало. в. біографічний, педагогічний, аналітичний досвід у межах майже століття — таким був закономірний матеріал для його літературної творчості. г. від перших, свідомих років до останніх, вже будучи відомою у таврійському краї людиною, він цілеспрямовано працював над собою. 40. у реченні книга була для костя йосиповича квінтесенцією мудрості, продовженням роботи над собою виділене слово можна замінити синонімом а. значення.б. єство.в. сенс. г. толк.

35.-  б 36.- г 37.- б 38.- г 39.- б 40.- б

Олі - я  -- тому що 1 буква не переноситься; гордість - у розподіленні останній склад не має приголосних. сонн-ий  -  тому що подвоєння букв преноситься разом; дор - ога - склад розривати не можна; розз - ява  - те сакме правило що й у 3 слові. хист - тому що у цьому слові лише 1 склад.(воно не переноситься) сл - ужбовець - тому що у розподіленні перший склад не має голосних . вірний перенос: олія,гор - дість,сон - ний ,до - рога,роз-зява або роззя - ва ,хист,служ - бовець  або службо - вець

Твір-роздум за афоризмом г. сковороди «з у сіх утрат утрата часу найтяжча»

у нашому неосяжному світі існує багато одвічних цінностей, та не менш є й матеріальних. певні люди у своєму житті понад усе ставлять збагачення й гроші, але для більшості головними все ж таки є моральні й духовні надбання нашого народу. можна читати різноманітну літературу, вчитися, повністю віддавати себе обраній справі, але при цьому не втрачати марно час.

дуже часто ми впадаємо у розпач, втративши коштовності, сумуємо, коли губимо якусь неважливу для нас річ, але зовсім не жалкуємо, коли безцільно гаємо свій час. я вважаю, що марна втрата часу робить наше життя коротшим, а в деяких випадках і зовсім рівноцінна смерті людини. смерть ніщо не може зупинити, але якщо ми так сильно сумуємо за померлими, то чому ж тоді не шкодуємо за часом, який витрачаємо на марні справи. «мандрівник вічний, невблаганний час іде вперед, його не зупинити» — застерігає нас я. дмитренко. і все у нашому світі з часом перестає існувати, а ось час, хоч і швидкоплинний, але незліченний. тому згаяний час, як висловився г. сковорода — «з у сіх утрат утрата найтяжча».

видатні українські поети й письменники різних епох доводили нам своїм життям, що не слід витрачати свій час на непотрібні, пусті справи. володимир сосюра у своєму вірші «знов село» закликав і себе, і читачів:

«працювать! працювать безумовно!

кожній хвилі нема вороття!

ні! я зовсім іще не заповнив

золотої анкети життя».

ці слова ще раз доводять нам, що треба берегти й цінувати кожну секунду свого життя, адже «велике щастя — жити». на жаль, у будь-яку хвилину життя може перерватися, а людина повинна встигнути зробити усе, що їй зумовлено долею і богом.

не менш показові й слова і. франка: «працювать, працювать, працювати! в праці сконать! », які свідчать про його надзвичайно активну творчу та суспільну діяльність, про його не менш активну життєву позицію, якою була сповнена кожна клітина єства письменника, людини, яка вміла цінувати свій час.

сьогодні серед оточуючих можна зустріти стареньких людей, які залишились молодими духом і за своє життя зробили дуже багато, настільки багато, що їм є що розповідати, а нам є що послухати і чому повчитися. такі люди завжди прохають не втрачати марно свій час і берегти його. вони нагадують нам, що якщо на годину спізнишся, то й за рік не доженеш».