Визначити частини мови ( кожне слово) було видно яри й вузькі долини з садками, з білими хатами. на горах, на золотих банях та хрестах лиснів тихий відблиск. тихо на горах, мертво в та долинах. цвітуть соняшники. озвучені бджолами, вони чомусь схожі для мене на круглі кобзи, які земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах. і під кожним кущем можеш натрапити на це кругле, соковите сонечко, зриваєш, розламуєш- і лежать на долині дві іскристі грудочки, натикані насінням.

Було  (дієслово) видно  (дієслово) яри  (ім.) й  (спол.) вузькі  (прикм.) долини  (ім.) з  (прийм.) садками  (і з  (прийм.) білими  (прикм.) хатами  (і на  (прийм.) горах  (і на  (прийм.) золотих  (прикм.) банях  (ім.) та  (спол.) хрестах  (ім.) лиснів  (дієсл.) тихий  (прикм.) відблиск  (і тихо  (присл.) на  (прийм.) горах  (і мертво  (присл.) в  (прийм.)   (ім.) та  (спол.) долинах  (ім). цвітуть  (дієсл.) соняшники  (і озвучені  (дієприкм.) бджолами  (і вони  (займ.) чомусь  (займ.) схожі  (прикм.) для  (прийм.) мене  (займ.) на  (прийм.) круглі  (прикм.) кобзи  (і які  (займ.) земля  (ім.) підняла  (дієсл.) зі  (прийм.) свого  (займ.) лона  (ім.) на  (прийм.) високих  (прикм.) живих  (прикм.) стеблах  (і і  (спол.) під  (прийм.) кожним  (займ.) кущем  (ім.) можеш  (дієсл.) натрапити  (дієсл.) на  (прийм.) це  (займ.) кругле  ( соковите  (прикм.) сонечко  (і зриваєш  (діє розламуєш  (дієсл.)  - і  (спол.) лежать  (дієсл.) на  (прийм.) долині  (ім.) дві  (числ.) іскристі  (прикм.) грудочки  (і натикані  (дієприкм.) насінням  (і

Яміський житель. і як городянин я звик до  того , що мене завжди оточують комфорт і цивілізація, мені звичні шум  транспорту, фабрик, заводів. поруч магазини, зупинка автобуса,телефон . швидкий круговорот  життя , чергування днів, тижнів, місяців не встигаєш озирнутися - а вже пройшов рік, і ось вже знову перше вересня, знову  школа   і навчання. і тому моменти «відриву від цивілізації» дуже приємні і запам'ятовуються надовго. наприклад, те, як ми з татом влітку були на риболовлі.  цього літа я був у селі у бабусі. як-то на вихідні приїхав батько, і ми вирішили . прокинулися в той день раніше. тільки починало світати, і було досить прохолодно. ми накинули  куртки , взяли вудки, накопано з вечора черв'яків,  хліб   (теж для приманки), термос з розпареній перловкою (на неї чудово клюють окунці), невелике відро, бутерброди.  сіли   навелосипеди   і поїхали до річки. там ми  знайшли   тихе місце між двома вербами, розташувалися і закинули вудки.  сиділи ми довго, чекали, але поплавці все не рухалися, хоча тато і говорив, що найкраще клює на світанку. ми змінювали наживку, знову закидали вудки, але нічого не ловилося. папа нарікав, що з вечора не прикормив рибу. і тут я подумав, що непогано було б начепити на гачок відразу і хліб, і черв'яка. так я і зробив. пройшло зовсім небагато часу, і мій поплавець стало тягнути вниз. ура!   але виявилося, що, коли риба клюнула, потрібно ще зуміти правильно витягнути вудку, щоб здобич не зірвалася з гачка (підсікти - швидким та різким рухом підняти вудку вгору). папа привітав мене з почином. далі справа пішла веселіше. разів зо два риба зривалася у мене з гачка, зате батько смикав одну за іншу

Ми з дмитром товаришуємо ще з першого класу. однолітки кажуть, що нас навіть водою не розіллєш. і хоча з дмитром інколи каші не звариш, але я на це закриваю очі.ось і минулої суботи ми домовилися піти вудити рибу. я і черв'яків накопав, і вудочки приготував, а товариш навіть за холодну воду не брався. о восьмій ранку ми мали зустрітися біля криниці, але дмитро з'явився аж через півгодини. я лише розвів руками. риболовля виявилася вдалою, ми спіймали багато карасів. після обіду почали насуватися дощові хмари, і ми, взявши ноги в руки, змушені були тікати додому. злива наступала нам на п'яти, ми дуже промокли і змерзли так, що зуб на зуб не попадав. але все одно були задоволені.