Твір на основі почутого з обрамленням

«друг — це тієї, хто входити у твої двері, коли весь світло виходить із них». беззаперечна істина для багатьох з нас, але й саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусій, обговорень. одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. яким ж має бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, з якими ти проводиш годину? перш на, справжній друг, мабуть, це та людина, котра приймає тобі таким, як ти є. недарма ж кажуть, що друг — це тієї, хто знає усі твої недоліки й все-таки любити тобі. у мене особисто є справжній друг — сергій. спочатку я - не знавши, справжній він чи не справжній, але й потім один його вчинок усе задля мене прояснівши. сергій перейшов до нас у 8 класі. на перший погляд він мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумавши). єдине, що його вирізняло, — це знання . він любити й добро знавши. я ж до цого моменту вважався кращим учнем саме із . відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога понад принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. а він — нічого, сидить собі, формули пише. і вісь наставши годину піврічної контрольної роботи. всім роздали заподіяння, я швиденько впорався із п'ятьма із шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк. сиджу, мучуся, дивуюся — сергій все розв'язав й сидить склавши руки — перевіряє. я мовчу (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. раптом папірець на мою парту — ляп! розгортаю, в якому було розв'язання і. я підвів очі і подивився на нього. сергій не посміхався, не іронізував, просто і відкрито дивився на мене. ми були уже не ворогами, ми були партнерами, які пов'язувала таємниця. з того години сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. від й маєш: «друг — це тієї, хто входити у твої двері, коли весь ,світло виходить із них».

Слова народу - це право кожної людини вільно висловлювати власні думки та погляди.  багато сильних та розумних сміливців віддали своє життя для того, щоб у нас була можливість вільно висловлювати свої думки. завдяки   слова м ми можемо мати свій погляд на будь-які речі. і якщо нас цікавить якесь питання, ми зможемо почути різноманітні погляди і думки інших людей. людина повинна мати право думати и говорити те, що думає. будь-яка думка, навіть якщо вона помилкова, має право на існування. всі ми різні, маємо різні погляди та смаки. і ми повинні поважати думки інших людей, навіть якщо ми з ними не згодні.  слово народу – у слові , це великий скарб, який є нам приймати наші власні рішення, говорити и писати те, що ми думаємо. проте варто також пам’ятати і про те, що відповідальність за наші рішення також лежить на нас

Ялюблю наш старий парк. у ньому добре в будь-який час року, але особливо красиво тут восени. я приходжу сюди помилуватися осінніми деревами і яскравими осінніми барвами. у парку тихо. чути тільки, як шарудять під ногами опале листя. нині тут господарює осінь. кожного деревця вона подарувала свій неповторний наряд. зовсім скоро почнеться прощальний карнавал – останній чарівниці-осені. до нього вже підготувалися тоненькі осинки – надягли свої червоні намиста з монетка- мі-листочками і тихенько побрязкують ними на вітрі. готовий і красунчик клен. його осіннє листя, мабуть, найкрасивіші: жовто-зелені, червоні, багряні. ці величезні листя-зірки яскраво виділяються серед листя інших дерев. їх і під ногами не можна не помітити: хочеться підняти їх і зібрати в палаючий чарівним вогнем букет. берізки наділи скромні жовтенькі платтячка. причепурилися і кущі глоду. бордові грона їх ягід красиво виділяються на тлі червоно-зеленого листя. на горобинка теж строкаті сукні. але головне їх прикраса – оранжево-червоні грона стиглих ягід. і тільки тополі не . їх листя, звичайно, теж зіщулилася і тремтять на вітрі, але зараз вони так само зелені, як і влітку, і жовтіти, схоже, не поспішають. ось-ось змахне осінь невидимою чарівною паличкою, і закрутиться у вихорі танцю листя. дерева попрощаються зі своїми розкішними вбраннями, безпорадними гілочками-руками, обурюватимуться, та нічого тут не поробиш! доведеться вкладатися спати до весни.