Склади ребус відгадка якого навесні

Коли  роспускаються підсніжники

Веселе літо згасло. вересень зробився повноправним господарем у природі. незвично холодно стає вранці й уночі. лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. усюди відчувається прохолодний подих осені. сіре небо все частіше затягають низькі хмари. сіється дрібний дощ.  ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.  повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. горобина обвисла червоними розкішними гронами. листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.  нещодавно зелена трава припала до землі. високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.  у такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. настала золота осінь. 

Настала осінь. сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. на блакитному і чистому небі ще майже немає хмар. тільки вітер став більш холодним і різким, нагадуючи про те, що на дворі вже вересень місяць. серед яскравої зелені помітні перші провісники осені: жовті і червоні листя. скоро вони опаде з дерев і покриють собою всі дороги і доріжки.птахи вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. ще чується звідусіль їх веселий гомін, щебетання, які незабаром вщухнуть до нової весни. ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка хмуриться. іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають тут же під останніми ласкавими променями сонця.вранці стає холодніше. небо в цей час дивно прозоре, чисте і високе. здається, ніби усилившийся вітер розігнав всі хмари, розметав їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонця дарувати нам своє тепло. поряд з червоним листям червоніють і ягоди. всі чагарники ніби спеціально прикрасити до початку осені. ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму. у повітрі стоїть особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі і стиглих яблук.природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасуватися перед приходом чорно-білої зими. це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. швидкість і різкість спекотного літа йдуть, поступаючись місцем поважності і неквапливості, що більше відповідає нинішньому часу року. навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, ​​тепер починають впадати в сплячку. їх рухи, повільні і сонні, не забути про те, що осінь вже на порозі. але, перш ніж остаточно похолодає і зблякнуть яскраві фарби, належить ще порадіти останній привіт від теплої пори року: бабиного літа. ця межа між літом і восени по-особливому яскрава і помітна. вона наче всотала в себе найбільш яскраві і теплі фарби, поєднала тепло і яскравість літа з повільністю і затишком осені. у цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодевшие, але все ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє спекотне літо.