Як правильно писати : "у корови немає рогів" чи " у корови немає ріг"?

Мне кажется что правильно "у корови немає ріг"

Мені здається що « у корови немає ріг».

ух ти! якби я раптом, як по чарівництву, зробився директором школи, у школі відбулися б більші зміни. по-перше, я б забрав всіх учителів, які не вміють спілкуватися з учнями без лементів і обзивань. взяв би на роботу багато нових викладачів – молодих, цікавих, що вміють по-новому освітити вже відомий матеріал. а зарплату я б учителям підвищив – це робота шкідливих, потребуючих більших нервів і часу, адже ми, учні, далеко не цукор. та й неможливо довго й добре працювати на одному ентузіазмі

ще я видав би наказ, щоб у класах було не більше п’ятнадцяти чоловік, а самі класи набирав би по інтересах: одні заглиблено вивчають історію, інші – і, треті – літературу. тоді й хлопцям було б учитися набагато цікавіше. щоб школярі серйозніше й відповідальніше ставилися до свого навчання, я ввів би уроки, які повинні готовити й проводити самі учні (за усі права захищені й охороняються законом & copy 2001-2005 олсоч. ру вчителі).

а ще організовував би між класами побільше різних освітніх і просто розважальних ігор. багато чого в школі я б переобладнав або побудував заново: поставив би в класах комп’ютери, вибудував би басейн, гарний спортзал із тренажерами, розбив перед школою сад. порушників дисципліни й інших проштрафившихся я посилав би на відпрацьовування по школі: помити, забрати, розчистити, відремонтувати. тоді всім була б користь. багато чого можна було б перешикувати в нашій школі, але, на жаль, я не директор. можливо, наш теперішній директор школи погодився б з багатьма моїми мріями-нововведеннями, але в реальності він чомусь сам цього зробити не може

занадто багато чого заважає перетворенню школи, та й учитися на директора потрібно довго. і все-таки мені б хотілося, щоб школи, коли я виросту, змінилися в кращу сторону, щоб вони дійсно стали другим будинком учнів і місцем престижної й цікавої роботи – для вчителів

                                                  весна   одного разу , я прокинулась , а мене через віконце , хтось тихо погукав . я з посмішкою вийшла на подвір*я і побачила цю неперевершену красуню - весну .   в неї були золотисті коси які вона заплела у віти берези . сукня , яка тянулась додолу була вишита із сріблястого павутиння і прикрашена квітами . молода дівиця мене кудись покликала , я з нетерпінням пішла за нею але я побачила як вона своїми хришталевими чобітками цокнула в раз , і всі мої бачення про весну змінились . увесь ліс перетворився на казкову країну ,яка так і звалася - весна . в цей момент я прокинулась , але все , що я бачила у вісні , стало справжньою історією.