Твір- роздум у публіцистичному стилі "ліс у житті людини"

окрасою нашого краю здавна є ліси. це темно-зелене царство, яке вабить людину у будь-яку пору року. білокурі берізки, величаві сосни, столітні дуби завжди радо зустрічають гостей. не можна не помітити краси лісу, не захопитися його чарівними барвами. природа не знає порожнечі. кожна її частинка насичена життям. багатство рослин дивує і вражає нас, а краса природи піднімає настрій, милує наш зір, сприяє оздоровленню організму. але дбаючи про свої потреби та комфорт, ми часто не надаємо значення тому, якої шкоди завдаємо рідній природі. дуже часто ми рвемо без потреби квіти, ламаємо гілля, розводимо багаття в лісі, забуваючи про небезпеку.

боляче ранять душу невиправдані вчинки нелюдів, бо й людьми їх називати не хочеться. вони нищать ліс, навіть рослини і тварини потрапляють під розплату людської ненависті.

кожного року через безвідповідальність людей гинуть у пожежі великі площі лісових угідь. під час прогулянки до лісу довелося спостерігати за обгорілими мертвими деревами, які ще недавно стояли гордовито й непокірно і були предметом духовної наснаги. вони вже більше ніколи не чаруватимуть своєю красою…

великою екологічною проблемою є вирубування лісів. але ж ліси – це «легені» нашої планети. крім того, разом з ними знищуються безліч видів рослин та тварин. але люди про це не думають. бажання наживи, багатства затьмарює їх розум. людина не тільки знищує оточуюче середовище, а знищує себе , бо ліс – це гігантська «фабрика кисню».

кажуть, що кожна людина має своє дерево, що передає їй енергію і є рости здоровою, доброю. отже, знищуючи ліс, ми позбавляємо самі себе енергії добра, сили від землі і сонця.

охороняти, берегти, примножувати природу закликає нас усе живе на землі.

людино, зупинися! не роби боляче ні тваринці, ні травинці, ні деревам, ні стеблинці. ти ж володар їх і захисник. будь добрим господарем на землі!

тим, хто любить ліс, треба перейнятися мудрим змістом перестороги: «ти прийшов у гості до природи – не роби нічого, що ти вважав би непристойним зробити в гостях».

бережіть ліс, і він розкриє перед вами все, чим багатий і корисний!

Птах трохи крупніше горобця, але дрібніше шпака. довжина тіла до 17 см, важить 43-57 гр вирізняється  своєрідною будовою дзьоба. дзьоб хрестоподібний, верхня щелепа перехрещується з нижньою.  подібно папугам, використовує дзьоб для лазіння. самці і самки дуже відрізняються за забарвленням. дорослий самець майже повністю яскраво-червоний. з віком забарвлення самця стає насиченішим. задня частина черева і підхвістя сірі. на бурих покривних перах крил червоний відтінок. махові і стернові пера бурі. ноги темно-бурі. самка сірувато-зелена, на спині помірна темна строкатість, поперек і надхвістя жовтувато-зелені. молодий птах сірувато-білий, з густою темною строкатістю. шишкар має велику голову, чіпкі лапи, що дозволяють йому підвішуватись на шишках вниз головою, і глибоко вирізаний хвіст. цікаво, що пташенята з’являються на світ з нормальним дзьобом, як у більшості птахів.

a

серед усього розмаїття кольорів, запахів і форм є особливо дорогі серцю кожного українця рослини. один із таких витворів природи — славний барвінок. здається, що він і зимою зеленіє, бо коли тануть сніги, то на світ пробивається його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. а коли повітря стає по-материнськи м’яким та лагідним, то барвінок зацвітає.

 

взимку відвар барвінку п’ють від простуди, улітку він прикрашає святковий стіл. за народним звичаєм, навесні парубки збирали барвінок і дарували коханій. коли дівчина брала квітку, то це означало, що вона згодна стати дружиною цього парубка. цілий рік шанують барвінок, вважають його символом життя.

 

із сивої давнини прийшло до нас повір’я: хто посадить барвінок на своєму обійсті, обов’язково буде щасливою людиною.

зе енд