Речення з частками. по-більше будь-ласка іть

Андрійко не хоче їсти кашу. де лягає спати сонце? аби ви знали, як я люблю весну!

Роки йдуть, часи минають. оглянімося навколо і подумаємо. мені здається, що зараз ми приділяємо занадто багато уваги речам. більш, ніж вони на те заслуговують. де в кого вони стали майже метою життя. чому це так? звичайно, кожному хочеться мати красивий одяг, елегантне взуття, чудову косметику. 1 цілком природно, що людина прагне гарно одягтися і взагалі чудово виглядати. існує одне "але" — речі ніколи не повинні посідати чільне місце в нашому житті, тому що у людини є найцінніший скарб — її душа. я вважаю, що головне у кожного — це його внутрішній світ, його інтереси, знання, вміння. але ще й ставлення до людей, до навчання, до роботи, а також заслуги самої людини, її самооцінка і самоаналіз.одна моя знайома весь час скаржиться, що в неї немає справжніх друзів. все в неї є: і магнітофон, і косметика, і різні цікаві дрібнички. і дарує досить часто вона їх своїм знайомим. а ось друзів нема, і на душі у неї погано. я думаю: а що вона зробила, щоб придбати друзів? чим вона цікава? що вміє сама? мабуть, нічого. їй не слід думати, що людину можна зробити другом, давши їй поносити модну річ чи щось подарувавши. друзів треба завойовувати. не дивитись на людей з презирством. не поводитись із ними нахабно. не ставити себе вище за інших. бути привітним і лагідним, поважати людей, частіше усміхатися. тому я порадила знайомій дівчині проаналізувати свою поведінку і попрацювати над собою. треба бути цікавою людиною. для цього — більше читати, відвідувати різні гуртки, мати якесь хобі. і тоді, я сподіваюсь, моя знайома знайде собі справжнього друга.отже, я бажаю всім людям душевного багатства. я хочу, щоб люди робили побільше добрих справ, а не були подібні до горезвісного гоголівського героя плюшкіна — персонажа "мертвих душ".  

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.  я відвідую заняття школи карате. стало відомо, що ігор п. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. ми знали, що за ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. але щоб ось тренер довго розмовляв із батьками ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.  на одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. ми вишикувалися в дві шеренги. ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. ігор плакав. йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. я думаю, що це буде йому уроком на все життя. ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.