Укожного з нас одна єдина батьківщина. особисто у мене – це україна, і я про це ні хвилини не жалкую. адже я народився в найкращій у світі країні. я щиро люблю її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. вічними символами моєї батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золотаві пшеничні поля. багата українська природа не залишає байдужим жодного мого співвітчизника або гостя моєї країни. я впевнений, що у нашої держави велике майбутнє. та якою ж я бачу україну в майбутньому? як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. звичайно ж, україна й сьогодні велика держава. і про це можна розповідати нескінченно. так само нескінченно можна міркувати і про майбутнє нашої країни. щодо мене, то, насамперед, я хотів би, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а батьківщина відповідала їм взаємністю. україна ні в якому разі не повинна втратити свої шаровари, вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, завзятий настрій і український дух, адже це – наша неповторна особливість! сьогодні україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей, і такою вона залишиться ще багато століть. на мій погляд, зараз дуже важливо берегти українську природу: створювати більше заповідників, садів, і парків, а також боротися проти вирубання лісів. адже природа – це наше здорове життя і здоров’я майбутніх поколінь. крім того – українська природа неповторна у своїй красі і повинна дарувати свою красу усім, хто живе на нашій землі. а взагалі, я впевнений, що майбутнє україни найбільш усього залежить від нас з вами. якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ми ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. тому, якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. чим вищими будуть прагнення наших співвітчизників, тим більший результат ми отримаємо у майбутньому. у подальшому я хочу стати юристом, тому мені подобається більше дізнаватися про закони своєї батьківщини, про їхнє виникнення, про історію країни. мені дуже хочеться внести свій внесок у майбутнє україни і своїми знаннями співвітчизникам. я сподіваюсь, що я зможу якимось чином впливати на розвиток рідної країни. та все ж, головне для мене – не ким стати, а яким бути. і якщо більшість українців, як і я, будуть прагнути стати щирішими, милосерднішими і добрішими, будуть мати бажання на краще змінити свою країну, то україна обов’язково стане найрозвиненішою і найсильнішою у всіх відношеннях державою!
office426
03.04.2020
Іквітень з травнем відразу зрозуміли,що з березнем щось не так і вирішили своєму брату..спочатку вони дули на нього теплим вітерцем,але у завірюхи був холодніший вітерець і березень знову біг до завірюхи,бо так цікавіше.коли березень вертався с прогулянки злий і насуплений і було зрозуміло,що він знову грався з завірюхою,вони брали і сильно-сильно обіймали його.але їхнього тепла було недостатньо щоб зігріти його серце і вмовити більше не водитися с завірюхою.і тоді вони вирішили серйозно поговорити с сонцем.пішли вони до нього в гості і кажуть : сонечко нам будь-ласка,без тебе ми не впораємося. сонечко їм і каже : єдине що я можу це дуже сильно зігріти цю завірюху гарячими промінчиками,щоб вона побігла і більше ніколи не приходила.так і зробили,сонечко перемогло завірюху своїм теплом і тепер березень дружив тільки зним