Пояснити вислови: попав пальцем в небо, сховати шило в мішку, це тоді буде як рак свисне, пятами накивати, байдики бити.

попал пальцем в небо-промахнуться, сказать что-либо некстати, не к месту, совершить ошибку.  выражение связано с древнейшими представлениями о небе как о тверди, которую можно потрогать пальцем. фразеологизм возник тогда, когда наука рассеяла это представление о небесной сфере. 

попав пальцем в небо-здогадався; сховати шило в мішку-невловимий; рак свисне-дуже довго; п"ятами накивати-втікти; байдики бити-гуляти.

На мою думку, у змінах до правопису, які 22 травня затвердив кабмін, немає нічого дивного. мовознавці просто повернули частину норм українського правопису 1928 року. його називають «скрипниківським» або «харківським». бо його ухвалили в харкові за тодішнього народного комісара освіти миколи скрипника.

«більшість людей вважають зараз: нащо відновлювати застарілі і забуті норми, нащо ускладнювати мову. а дітей як перевчати, а підручники як передруковувати? і взагалі, де ви таке чули? ніхто так не говорить. це не наш правопис. це галицький або діаспорний. до речі, діяспорний правопис. так говорять ті люди, які просто не обізнані. це стереотипні помилки. бо говорили у нас саме так – згідно з останніми змінами українського правопису», – каже василь пахаренко.

пан василь вважає, що нещодавні зміни українського правопису мали ухвалити набагато раніше – хоча б наприкінці 80-их. коли востаннє його змінювали, відновили літеру «ґ» і кличний відмінок. зараз призвичаюватися до нових змін буде складніше. у сучасної сімнадцятирічної дитини немає прабаби химки, яка розмовляла тією мовою. тому вона вважає, що так ніхто не говорив.

особисто я, абсолютно погоджуюсь з думкую сучасного літературо- та мовознавця, адже кожна мова повинна залишатись актуальною в залежності від рівня розвитку держави та суспільства в ній. мова - невід‘ємна частина формування нації й народу загалом. отже, щоб мова була найбільшвживаною та сучасною, її потрібно поновлювати в зв‘язку з тим, що нічого і ніколи не стоїть на місці, а особливо час!

Вєвропейських країнах здебільшого не прийнято викидати їжу та продукти. ресторани в кінці дня ві непродані страви волонтерам, які їх бідним. європейські супермаркети так само вчиняють із продуктами, термін придатності яких добігає кінця. підприємцям простіше віддати продукти на благодійність, ніж викинути, бо чим більшим є обсяг сміття, тим більше доведеться сплатити за його вивезення.

в україні теж є подібні практики, втім вони не настільки поширені.

в києві та у львові так само деякі ресторани ві їжу, що залишається в кінці робочого дня. є великі проекти, які повністю існують за рахунок їжі, подарованої з ресторанів, зазначає юрій ліфансе, голова спільноти святого егідія в києві, яка є бідним людям.

більшість їжі в спільноті все ж таки готують за власний кошт.

«у івано-франківську та львові простіше знайти готову їжу. в києві нам простіше знайти гроші, щоб купити їжу. в харкові – це приватних осіб, які гроші або купують продукти. це ще залежить від розвитку ресторанного бізнесу. львів переповнений ресторанами, то є більше дверей, де можна знайти », – ділиться юрій ліфансе спостереженнями регіонального

найбільші гуманітарні програми – це релігійні організації. більшає і громадських ініціатив. особливо це стало помітно після майдану, розповідає гість програми «свобода в деталях».