Іть написати емоційну розповідь на тему "мої хвилювання під час шкільних спортивних змагань"(6-8речень) треба використовувати вигуки.

Сьогодні у нашій школі проходили спортивні змагання. я, звичайно, брала в них участь. туди мене відрядила вчителька з фізкультури, яка завжди говорила, що я чудово бігаю  і у мене велике майбутнє. моє серце тьохкало дуже швидко, я ледве справлялась зі своїми емоціями. і ось, я стою на старотвій прямій. лунає голос тренера: "   на старт! увага! марш! ", і я починаю чимдуж бігти до фінішної прямої,  випереджаючи своїх суперників. залишивши своїх конкурентів позаду, я переступаю омріяну лінію і перемагаю. зриваються бурхливі овації,  ура! ура! ура! моя перша перемога! мене переповнює радість. я щаслива!

відповідь:

пояснення:

ми з мамою і татом щоліта їздимо в село до бабусі. там ми п’ємо натуральне молоко, піклуємося про тварин. але найбільше мені подобається сад. він схожий на чарівну поляну. там ростуть плодові дерева, кущі, квіти небаченої краси. дві високі сосни красуються на сонці, так і хочеться їх обійняти!

а ще в саду полюбляє бавитися наш собака. а кіт, сховавшись у траві, спостерігає за тим, що відбувається.

в теплі літні дні хочеться полежати в саду у траві та відчути, як легкий вітерець ніжно обвіває тебе. а ще дуже приємно слухати, як птахи співають свою чудову пісню, присвячену рідному краю.

ближче до осені в саду дозрівають яблука, груші, сливи. а восени ми збираємо врожай горіхів та айви.  

я люблю їздити до бабусі, побувати на свіжому повітрі та відпочити від галасливого міста в саду. це мій улюблений куточок природи.

я , всі люблять весну. це період, коли природа оживає, пробуджується від зимового сну. перші птахи повертаються з теплих країв і все навколо пронизується їх щебетом. від такої краси радіє душа, тішиться око та співає серце. по-особливому гарно в цей період у батьківському саду. поступово сходить сніг і земля залишається чорною, незахищеною.   та на ній уже починають з’являтися перші квіточки – проліски. і сад стає вже зовсім інший, ніжний, чарівний. всі дерева потопають у духмяному ароматі ніжно-рожевих пелюсток. вишні, яблуні, груші, персики ніби затаїлись у пахучому тумані. так і приваблюють бджілок-трудівниць. з гілочки на гілочку перестрибують пташки. щебечуть один до одного, розпові ранішні новини. і так приємно їх часом послухати, сидячи на ганку. може й для себе що цікаве почується. у такий момент складно всидіти вдома. хочеться спостерігати за такою красою знову й знову. український хімік випадково відкрив, як збити тиск назавжди і весняної пори всі хороші господарі дбають про свій сад. наприклад, мої батьки щороку обрізають зайві гілочки на деревах і оббілюють стовбури, щоб захистити від шкідників. сад весняної пори – прекрасний. виграє рожевими, білими, зеленими фарбами. весна – це художник і композитор, який пробуджує наші душі, змушує знову повірити в любов.

Дивовижний світ, чарівний своєю чистотою і свіжістю - водне середовище близька людству з самого першого моменту його зародження, і значення води в житті кожного з нас переоцінити складно, адже вода - це, по суті, і є життя, і все живе харчується її чарівної і цілющою вологою.

Відомо, що всі природні явища на Землі підпорядковані строгим і неймовірно струнким і непохитним законам, і круговорот води - не виняток, а зайве підтвердження того, наскільки великий і могутній вселенський Розум. Ніщо живе не може існувати без водної стихії, будь то нищівні океанські хвилі, мирні річкові потоки, дзюркотливі струмочки, потужні зливи або рідкісні краплі, що зрошують пустельні землі.

Без води неможливо уявити собі і життя людини, адже це одна з основних складових його організму, без якої існування життя на землі абсолютно виключено. І знайоме кожному почуття спраги - ні що інше як природне нагадування організму про необхідність своєчасно поповнити свій водний баланс.

Вода живить кожну клітинку людського тіла. Вона дарує молодість і оновлення, красу і небувалу енергію. Як і вся жива природа, людина радіє спілкуванню з водною стихією, щиро насолоджуючись крапельками роси на літньому лузі, шумом і силою морського прибою, нога за течією лісових струмків і розкотистим травневими грозами. І ця природна тяга до пишності і досконалості води завжди жива, ковток за ковтком живлячи нас цілющою вологою.