Написать твир роздум "шануемо хлиб" 5 класс

Всучасному світі, хліб втратив своє значення. зараз це лише іжа, яку ми споживаємо кожен день. але для наших предків, це була не просто їжа. хліб для них був чимось особливим. хліб знаходить своє місце і в молитвах. і в обрядах. навіть і донині, в весільних обрядах ми можемо зустріти хліб. побажання "хліб та сіль" зявилось не дарма, бажаючи, ми ніби зичимо людині добробуту, та багатства в хаті. наші бабусі випікаючи хліб вкладали в нього чатинку душі, бо знали, що з хлібом прийде здоровя до тієї людини, яка його куштує.   але ще досі залишився на наших просторах хліб, чкий кожен цінує та любить, не зважаючи на свій вік, та статус- це пасха. на мою думку хліб треба шанувати не один раз в рік, а кожного дня, бо як говорить давня приказка "на воді та хлібі вижити можна"

настає зима, і світ навколо змінюється. морозним подихом вона зачаровує природу. усе навколо завмирає. голі дерева мерзнуть на холодному вітру. тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. і поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи.

пам’ятає зима й про людей. їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків.

зима дарує нам чудові свята – новий рік та різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках.

зима зачаровує своєю красою. коли вночі спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця.

у густому лісі де жило багато тварин жив самотній їжачок марсел . він не спілкувався з іншими їжачками не виходив на поверхню і сидів у своїй норці.кожної ночі він промовляв слово лолі. його сусіди не розуміли його, але хотіли йому . одного дня його сусідка пішла до самого старого їжака в лісі і спитала чи не знає він когось на імя лолі. на що їжак відповів: "я памятаю що одної зими коли всі їжаки спали лолі народила сина і зникла". сусідка була здивована цією новиною і доповіла всім що тривожило маленького їжачка. тоді весь ліс розпочав пошуки мати марсела. вони шукали повсюду, не втраали надії, і от одного разу вдалині побачили норку. звірі вирішили перевірити хто там живе. вони заглянули туди і побачили стару їжачиху. вона розповіла свою сумну історію де йшлась мова про її сина. лолі розповіла їм, що повинна була піти так як батько марсела покинув її і вона не мала змоги прогодувати маленького їжачка. але тепер вона хоче знайти своє маля та дуже шкодує про цей вчинок. тоді лолі всі іли, відвели до її бідного сина. та всі жили дружньо і щасливо.