Напишіть частку не разом або окремо: не\змиті, не\робота, не\нависть, не\вживаючи, не\десять, не\близький, не\легко, не\зненависть, не\хтувати, не\перший, не\метал, не\збудувати, не\жить, не\зчутись, не\будьякий, не\значно, не\страшне, не\пишучи, не\терпеливитись. будь-ласочка.

Незмиті; не робота ; ненависть; не вживаючи; не десять; не близький; нелегко; незненависть; нехтувати; не перший; не метал; не збудувати; нежить; незчутись; не будьякий; незначно; не страшне; не пишучи; не терпиливисть;

Незмиті  не робота ненависть не  вживаючи не  десять не  близький нелегко не  зненависть нехтувати не  перший неметал не  збудувати нежить незчутись не  будьякий незначно нестрашне не  пишучи нетерпеливість

Що ж таке, якось галасно на дворі. невже щось сталося?   - що ви так галасуєте? не даєте відпочити! усі начали ще голосніше співати своїм співом. - ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали. - та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким  червоним намистом. чого ви заводите такий гамір? - дякую наш друже, ти завжди нам єш. але ця горобина ще не спіла. коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина. - наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка. - дякуємо тобі! ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон. горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.

Сьогодні мій дядько запросив нашу родину до їхнього села. коли я їхала, у мене буле дивовижне враження, адже тут не так як удома. на зупинці я зустріла місцевого цього села, так він каже: - щось ви мені не знайомі, ві приїжчі? - так, я їду до дядька, але тут так не звично. -відповіла я. - ти ще не бачила наше велике поле. -  так? а воно на справді велике? -з враженням спитала я. - бо у нашому місті таких міст немає, такі як поле, ріка, чи навіть яскравий ґанок.  - чому, ходім я тобі усе покажу. -з радістю я відповіла так. але мені треба було отримати дозвіл від батьків, але мені пощастило, що людина доросла, і мені дозволили. - як гарно, наше місто зазвичай не таке, у ньому дуже багато машин, високі будинки, а тут усе, що душа забажає. - ну як, подобається? -спитаввін у мене. я відповіла радісним вігуком "так! " ось я вже прийшла до своїх батьків, і ми продовжили поїздку до нашого дядька. за цю бесіду я взнала про чого село набагато більше. я дуже щаслива!