Як розібрати слова світовий та ніжка за будовою

Ніжка-ніжк-це корінь,а-це закінчення,ніжк-це основа. світовий-світ-це корінь,ов-це суфікс,ий-це закінчення,світов-основа.

Зрада… чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. зрада – це майже як смерть. смерть довіри та близькості. зрада – то ніби навмисне приниження близької людини. що саме є зрадою? адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. на мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати. так у всьому – у дружбі, коханні, на роботі – у будь-яких стосунках між людьми. рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро. чому люди зраджують? мабуть, на те існують дві основні причини. перша – людині байдуже, що іншому буде боляче. а друга – в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки. кажуть, найгірша зрада – то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав’язують їй ззовні. відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс? зрадники жили у всі часи. часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. завжди важко судити про такі поняття як зрада. можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. та ніхто й не каже, що життя – проста штука. я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми уникнути зрад.

Обов'язково в літні подорожі я візьму з собою книжки, які задали прочитати влітку для наступного класу. я взагалі люблю читати і часто читаю все, що мені попадалося під руку: газети, журнали, книжки. мені цікаво дізнаватися про те, як живуть інші люди, цікаво читати про пригоди, таємниці, про заховані скарби. а шкільна література теж цікава, незважаючи на те, що тематика інша. влітку я прочитаю книгу, а взимку, коли ми будемо її проходити, лише повторю і все, так як у мене хороша пам'ять, я легко запам'ятовую те, що прочитав. останній тиждень літніх канікул я хочу провести вдома, готуючись до школи. якщо у моїх батьків буде відпустка влітку, то ми всією сім'єю поїдемо в закарпатті. ми їздимо туди всякий раз, коли є можливість. живемо ми в невеликому селищі біля міста мукачево. я навіть не пам'ятаю, як він називається, але я пам'ятаю, що озеро, в якому ми купаємося, синє-синє і прозоре-прозоре. я одного разу зайшов у воду по шию, а потім глянув вниз, на ноги. так їх було видно дуже добре! і глибина там хороша, що й поплавати можна, і вода прозора і чиста, одне погано - холодна вона дуже, так як з гір стікає вниз багато джерел, вода з яких потрапляє в озеро. а ще навколо нашої бази відпочинку знаходиться ліс, в якому ми збираємо літні гриби, ягоди і просто так гуляємо. я люблю відпочивати разом зі своїми батьками, так як вони у мене веселі, добрі. вони у мене найкращі в світі батьки! і моя важка робота принесла свої плоди: я не отримав жодної шістки. мої батьки пообіцяли мені, якщо я не отримаю жодної шістки, дозволити поїхати мені в дитячий табір на море. мій найкращий друг був там вже тричі, і йому дуже . цей табір знаходиться в криму майже на самому березі моря в невеликому селищі. мій друг розповідав мені, що там веселі вожаті, що вони влаштовують цікаві конкурси і змагання між дітьми. що там купаються в морі кожен день, як відзначають день нептуна, день іменинника. до того ж, я б хотів знайти собі нових друзів, подивитися на крим, так як я там ні разу не був. це моя найбільша мрія про літо. і я думаю, що вона здійсниться. моя бабуся живе в селі недалеко від міста. кожні канікули я їжджу до неї в гості. я приїжджаю на початку червня, а додому їду вже у серпні, - майже ціле літо ми з нею разом. я моїй бабусі по господарству: ношу воду з колодязя, працюю на городі. а ще в селі у мене ціла купа друзів! я живу все літо у бабусі ще змалечку, тому вже давно встиг перезнайомитися з усіма хлопцями і дівчатами, так як село у нас невелике і кожен один одного знає. деякі з дітей, як і я, приїжджають з міста, а деякі живуть у селищі. разом ми проводимо дуже багато часу: ходимо на річку купатися - я вмію плавати, і тому бабуся майже не хвилюється за мене. якось ми вирішили провести змагання з плавання між хлопцями, які вміють плавати, так я там переміг! але і без змагань на річці дуже весело: ми пірнаємо у воду з «тарзанки», бризкаємо дівчат водою. наприкінці червня і на початку липня ми ходимо в ліс і збираємо там суницю. вона маленька, але така смачна! ми нахиляємося низько над землею, щоб не пропустити жодної ягідки. у нас навіть є свої «фірмові» місця, де ми збираємо суниці.