Твір про війну, розлуку з рідними, біль, жаль, втрати. дуже потрібно до одної сторінки(з зошита)

Не знаю, подойдет ли. но вдруг чем-то . війна – це завжди страшно. солдати залишають свої сім’ї, своїх коханих, задля того, щоб йти та захищати свою державу. не можна навіть уявити, наскільки важко їм дається цей крок. адже вони не можуть передбачити, повернуться вони додому знову чи ні. вони не знають, зможуть обійняти своїх батьків, дружин, друзів. бо на першому місці – батьківщина. якщо поринути, наприклад, в історію часів другої світової війни, то про що ми можемо сказати? так, про нашу перемогу, але якою ціною? скільки синів не повернулося до своїх матерів? скільки дітей після цього запитували у своїх матусь «а де мій тато»? чи коштувало воно того? конфлікти між країнами та були з початку часів. і замість того, щоб вирішувати усе миром, людям легше братися за зброю. вони ніколи не думають про наслідки. для них головніше – довести свою точку зору, навіть якщо вона неправильна або неприпустима. а прості люди грають роль гарматного м’яса. сильніші люди просто нав’язують свої думки більш слабшим, налаштовуючи їх проти інших людей. а коли все стає катастрофічним, люди навіть не знають кого звинувачувати. а війни лише служать способом маніпуляцій над людьми. лише після того, як люди переживуть біль втрати, для них відкривається цілісна картина справжнього світу. того, який від нас намагаються приховати. 

Говорять: "краса   врятує світ! " я б додала: "краса і доброта врятують світ! " етимологія слова "добрий" мінялася. були часи, коли слов'яни цим словом оцінювали зовнішність і красу людини. тому краса і доброта — це слова дуже близькі: добра людина завжди красива.  добрі справи людей високо оцінювалися за всіх часів. коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, що їхали за тридев'ять земель рятувати людей від хвороб, учити дітей, жертвам катастроф і т.п. добрі справи — це і добродійність багатих людей, що на свої гроші будували гімназії і школи, відкривали і утримували безкоштовні лікарні і будинки для старих, матеріально підтримували таланти і одержати освіту бідним молодим людям. але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадить великий капітал, то можна і спізнитися.  якщо ти прагнеш до того, щоб твої слова і справи, нехай малі, несли твоїм близьким, рідним, друзям тепло, — це вже багато. при цьому треба завжди пам'ятати, що доброта в основі своїй безкорислива. якщо яка-небудь фірма або банк оплачує трансляцію концерту рок-зірки або поп-діви, ці акції не робляться без власної користі. тому, я думаю, їх не можна вважати благодійними (тобто такими, що несуть благо — тому що в основі таких "добрих" справ лежить користь. поки що на сучасному українському обрії багатіїв, що займаються доброчинністю, не видно. наші капіталісти зараз піклуються тільки про себе і своїх близьких. а от представник діаспори петро яцик заснував міжнародний конкурс знавців української мови. наші ж пани-підприємці і банкіри щось не поспішають чинити добро. а вже які багаті  мені згадалося невелике оповідання-притча і. с. тургенєва "два багатії". письменник віддає належне і звеличує багатія ротшильда, що виділяє великі гроші на виховання сиріт, на лікування хворих, утримання самотніх старих. і відразу тургенєв згадує, як бідний російський селянин взяв у свою родину сироту. на нарікання дружини, що і так голодно в родині, а тепер їм навіть не буде за що купити сіль, щоб посолити юшку, селянин відповідає: "а ми її і несолону". тургенєв робить висновок: "далеко ротшильду до цього мужика! " так, цей бідняк добріший мільярдера, багатший душею. недарма оповідання називається "два багатії", хоча формально один з героїв — бідняк.  завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: "поспішайте робити добро! " не треба чекати, коли станеш багатим, як ротшильд. добрі це і добрі слова, і старим, і підтримка друзів. задумайся: коли ти останній раз дарував мамі  квіти ? а коли допоміг їй по господарству? чи давно відвідував бабусю? чи дзвониш дідусеві регулярно, чи ділишся з ним своїми проблемами? чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про , або відговорився вічною зайнятістю? чи відвідав хворого друга? це все і багато чого іншого, мій ровеснику, уже можна робити сьогодні. не відкладай добрі справи на майбутнє!

      пропоную скласти таку розповідь про себе:       мене звати марічка. я народилась у місті запоріжжя 17 січня 2005 року. зараз я навчаюсь у восьмому класі у школі №23. у школі я навчаюсь добре. я різностороння розвинена особистість.  у мене є чимало занять, які мене захоплюють. перше моє улюблене заняття - кулінарія. вперше я приготувала страву самостійно, коли мені було 10 років. звичайно, це не було щось дуже смачне. моя перша піца дуже сильно підгоріла та була напрочуд твердою. але з того часу я зрозуміла, що хочу стати кулінаром.        я маю багато хобі. інше моє захоплення - сучасна література. я дуже люблю читати тому завжди цікавлюсь новинками у світі книг. мої улюблені автори - це марія матіос, роман іванничук та володимир лис. читаючи, я поринаю у світ мрій.  також я займаюсь народними танцями. це заняття є мені підтримувати мою фізичну форму.  я  прагну реалізовувати себе у різних сферах.  тому, я сподіваюсь, що у майбутньому мої улюблені заняття принесуть мені користь.