Не величкий твір на тему зоряне небо

Яобожнюю небо. просто стояти і дивитись в його безкраю далечінь. небо прекрасне завжди: і вранці, і вдень, але особливо воно приваблює вночі. коли на ньому немє жодної хмаринки і я без перешкод можу вдивлятись у міріади зірок, що так неохайно розкидані на небесному полотні. вони, ніби магніт притягують до себе і ти, неомов заворожений, не можеш відірватись від ціє краси. 

Сучасний світ переповнений різноманітними ідеями, стереотипами, обмеженнями. як часто ми замислюємось про своє майбутнє? напевно тільки тоді, коли повинні вирішити якесь надважливе питання.    тим часом у буденному житті продовжуємо жити тими, нав'язаними суспільством, принципами. коли бачимо гарну, успішну, харизматичну людину, то починаємо на неї рівнятись. так з'являється список наших кумірів, і живемо за їхніми правилами, втрачаючи свою індивідуальність і особистість.  такі випадки непоодинокі, тому це питання мене почало турбувати. я вірю, що кожна людина має в собі щось особливе, притаманне лише їй, а стереотипи руйнують в ній все прекрасне. моя мета - прожити життя так, щоб набратися розуму, стати індивідуальністю та донести до людей, що кожен повинен слухати лише своє серце.

На мою думку справжня людина повинна мати такі риси як чесність ,доброзичливість,відповідальність та ввічливість. у моєму житті багато справжніх людей. мої вихователі у дитячому садку , мої учителі, і перш за все мої батьки - це люди , з яких я беру приклад. усі вони вплинули на мою вихованість мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. також я думаю що справжня людина це - хороший друг,здатний прийти на , визволити з біди.хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей.отже, щоб стати гідною людиною треба постійно вдосконалюватися і працювати над собою.і хоча ідеальним бути неможливо до цього треба прагнути усе життя!