Скласти речення з словом пихатість на українській мові

книги про минуле не втрачають актуальність і в наш час. вони є неоціненним надбанням сьогоднішнього суспільства, тому що висвітлюють всі проблеми і розв"язки проблем минулого,   так важливих для науки теперішнього.

          важливим   є те, що деякі морально-етичні норми не втрачають свого значення протягом усіх поколінь і те, що люди часто наслідують характери, звичаї і традиції своїх пращурів. у сучасному світі залишилось багато тих переваг   і недоліків людської сутності,   що були притаманні людям у минулому. до теми протиріччя особистості,   у своїх книжках, зверталося багато українських письменників, таких як нечуй-левицький, панас мирний, карпенко-карий.

      отже, на мою думку, саме книги про минуле   розкривають сутність сучасного.

учительська праця здається звичною і буденною: діти приходять на урок за розкладом, з'являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок із іншим учителем. здається, буденна річ, але й не завжди. бувають такі уроки і такі вчителі, про які згадуєш й довго пам'ятаєш. те що ж відбувається на уроці, коли тобі пригадуються й слова, сказані вчителем, й вираз його очей, жерсті? здається, що він промовляє якісь особливі слова саме лише для тобі особисто, хоча поруч сидять твої однокласники. на мою думку, що це тієї самий  момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє серце віддає дітям.

моя перша вчителька — тетяна вікторівна. вона був і залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька якщо знову розповідати щось цікаве і захоплююче. вона був й вимогливою, й люблячою водночас. пам'ятаю, как она могла насварити: «володю, ти ж такий розумний й як ж це ти зміг виконати так брудно заподіяння? » ми усі для неї були й найкращими, й найрозумнішими, вона шкірного із нас любила і любити зокрема, а чи не всіх загалом.

я навчаюся в п'ятому класі в «дорослій» школі. тут усє по-іншому, але й я продовжую приходити после уроків до тетяни вікторівни і розповідати про свої успіхи. і стільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра і щирості, сподіваюся, що її віру в мене, у мої здібності.