Скласти речення зі словом батьківщина

частини слів з одного рядка в другий слід переносити за :   га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, ха́р-ків.

при цьому:

1. не можна розривати сполучення літер  дж, дз,  які позначають один звук.  отже, переносиш можна лише так:   ґу́-дзик, хо-джу́.  якщо  дж,  дз  не становлять одного звука (це буває, коли  д  належить до префікса, а  ж  або  з  —до кореня), то їх слід розривати:   над-звича́й-ний  (а не  на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти  (а не  пі-дживля́ти).

2. апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери:   бур’-я́н  (а не  бур-’я́н), кіль-це́  (а не  кіл-ьце́), лук’-я́н  (а не  лук-’я́н), ни́зь-ко  (а не  ни́з-ько).

3. одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний:   ака-де́-мія  (а не  а-каде́мія), ма-рі́я  (а не  марі́-я), олі-ве́ць  (а не  о-ліве́ць).  так само не можна поділяти  на частини для переносу такі двоскладові слова, як  або́, моя́, о́ко, ши́я  тощо.

4. при переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу:   багато-ступі́нчастий  (а не  багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний  (а не  восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний  (а не  далекос-хі́дний).

5. не можна розривати ініціяльні абревіатури, а також комбіновані абревіятури, які з ініціяльних цифр:   зіл-111, лаз-105, мау, урп.

6. у решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за :   дні-про́  й  дніп-ро́, оле-кса́ндра  й  олек-са́ндра, се-стра́  й  сест-ра́.  це правило поширюється й на суфікси:   бли-зьки́йі  близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво  й  видавни́цт-во, га́ли-цький  і  га́лиць-кий, україн-ський  і  українсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво  й  убо́зт-во, суспі́льс-тво  й  суспі́льст-во.

ми їхали трамваєм.  був кінець січня, новорічні свята лишилися позаду, але про них нагадували звалища ялинок, що виднілися де-не-де за вікнами. зовсім недавно вони сяяли різнобарвними вогниками, дивували іграшками. деякі ялинки повиносили з квартир із залишками серпантину, гірлянд. на ялинках, викинутих на звалища, прикраси виглядали безглуздо і жалюгідно.

-              чи треба було нищити стільки дерев заради короткочасного задоволення? — зауважив хтось із пасажирів.

-              традиції є традиції, — відгукнулася літня жінка, — та й дітлахам радість.

-              згоден, але питання в іншому, — приєднався до розмови бородань, — навіщо так зневажливо ставитися до дерева, яке несло радість у новий рік і дітям, і дорослим. викинули ялинки на звалища немов якийсь мотлох.

-              а ось у деяких європейських країнах влаштовують свято, коли прибирають ялинки, — утрутився у дискусію юнак.   їх урочисто вантажать на машину і вивозять за місто. люди підкреслюють свою повагу до дерева, навіть зрубаного, дякують за свята. а без любові до природи не може бути любові до батьківщини. про це ще школярем я читав у російського письменника костянтина паустовського.

у вагоні запала тиша. пасажири обмірковували щойно почуте. за вікнами промайнуло чергове звалище ялинок…