Твір переказ на 10 клас микола гулак

Минає 190 років від дня народження відомого нашого земляка – мислителя, політика, мовознавця і миколи івановича гулака. дивною він був людиною, активною, діяльною, цільною, ідейно чистою, націленою вперед, небайдужою до людських душ. в нашій історії він відомий насамперед як один з організаторів кирило-мефодіївського братства. хоч насправді саме він був організатором, а не «одним із…». з цим погодиться кожний, хто ознайомиться зі справами кириломефодіївців. імператор микола і саме м.гулака вважав організатором «украйно-словянского общества», тритомник [4] починається «справою м.і.гулака», і покарали його найвідчутніше, набагато дошкульніше, ніж, наприклад, м.костамарова. за винятком т.шевченка, бо поета покарали за дещо інше.

Один раз у бібліотеці ми побачили за вікном годівницю. до неї по черзі підлітали синиці й, схопивши насіннячко, відразу летіли ладь- а ще вони люблять сало, – почули ми за спинами голос бібліотекарки зої михайлівни. – тільки воно повинне бути несолоним, тому що птах занедужає- а хліб синиці їдять? – запитав я- и хліб, і пшоно… що дасте, то й з’їдять. зима все-таки…нам теж схотілося влаштувати годівницю птахам будинку на і. сказано – зроблено. проблем з матеріалом не виникло. для годівниці ми взяли прозору пластмасову коробку з-під печива. у її стінках по сторонах цвяхом зробили отвору, через які протягли лісочку. потім прикріпили її до поруч на і. годівниця готова. насіння синицям купили на ринку. цікаво, що там, де торгують насіннями, синиць не побачиш. там бешкетують горобці. вони зграйками підлітають до численних розкритих мішків з насіннями, виставленим на продаж, і крадуть його. коли йдеш поруч, здається, що от-от наступиш на горобця. дерева нагадують пташиний базар: вони, начебто , засіяні горобцями, які голосно кричать і навіть б’ютьсябудинку ми насипали насінь у годівницю й почали спостерігати. на відміну від базару, жодного горобця біля годівниці не було. вона відразу ж стала їдальні для синиць. вони по черзі поринали в годівницю, вистачали насіннячко й відразу летіли ладьякось прилетіли горобці. скориставшись тимчасовою відсутністю синиць, вони зграйкою впорхнули в коробку-годівницю й, розштовхуючи один одного, просто в годівниці насолоджувалися насіннями. синиці ж, як ми помітили, сі із насіннячком на галузь дерева й уже там їдять ласощіодин раз я сидів за письмовим столом, коли почув на бляшаному карнизі за вікном дріб численних пташиних лабетів. виглянувши у вікно, я побачив на карнизі синиць. перевів погляд на годівницю, а там… клювала насіння якийсь більший птах. за мінуту до нього приєдналася ще одна. вона була темно-сірої, із блакитним пером, біля хвостика ця перинка ставала білимптаха, назва яких ми не знали, наївшись, полетіли. потім ми наповнили годівницю насіннями, і хазяями їдальні на нашім і знову стали синиці. якийсь час ми не купували насінь, і годівниця пустувала. але якось, прогулюючись по парку, ми побачили більших птахів. батько помітив, що вони схожі на тих, які прилітали до нас на за насіннями я не погодився, тому що в цих птахів фарбування було світла, а в наших гостей вона була темно-сірою. але зустріч із цими птахами в парку нагадала нам про те, що, поки зима, пташина їдальня не повинна пустувати. по дорозі назад ми зайшли на ринок, купили насінь, і годівниця ожила

Есть такой афоризм: "стоят на свете три человека, зовут их: зависть, ревность, злоба." почему мы злимся? почему одни злятся, а другие умиляют на один и тот же предмет? а что лучше - слиться радоваться? наверное все мы ответим, что радоваться лучше. тогда почему мы делаем все наоборот? очевидно злость приходит к нам по нашему желанию и с нашего согласия. когда мы смотрим на то или иное событие, то как мы хотим это воспринять, так мы и получим. можно много приводить примеры искусственного накручивания злости. нам чем то не понравился дождь. просто у нас было плохое настроение, мы не захватили зонтик, и промокли до нитки. мы ненавидим дождь, и обвиняем его во всех своих неудачах. а в это время рядом проходит человек, с открытой улыбкой и счастливыми глазами, который радуется дождя. а мы, глядя на него, тоже его начинаем ненавидеть, так как он как бы смеется над нашей злостью. сердитый человек всегда полон яда. и чем дольше мы злимся, тем больше накапливается яда, не только поражает нашу душу, но и может отравить жизнь окружающих нас людей. рассердится может каждый - это просто; но разозлиться на того, на кого нужно, и настолько, насколько нужно, и тогда, когда нужно, и по той причине, по которой нужно, и так, как нужно, - это дано не каждому. стрелы пронизывают плоть, а злые слова - душу. давайте помнить, что имея зло внутри, не жди добра от других, воруя, не удивляйся, если ограбят тебя. рассчитывай на , другим, и отказывая другим, не проси и сам. давайте не будем быть злыми! давайте не хранить в себе яд! любви и добра вам!