Складіть діалог з теми: " поспішайте робити добрі справи"(10-15 реплік !

а і в- співрозмовники

 

а: -як ти вважаєш: чи потрібно роьити добрі справи?

в: - не думаю, що це хороша і навіщо тратити час на інших людей, коли часто вони навіть і не подякують?

а: - а от я думаю, що потрібно. недарма ж кажуть: ти зроби, а тобі то повернеться в стократ. от ти любиш, коли з тобою добре чинять?

в: так, це приємно. 

а: елементарна чи увага- і вже зробиш людині приємно)

в: але напевно на те треба мати багато адже іншим людяи все-

а: я думаю інакше. адже перевести стареньку через дорогу чи дістати хлопчикам м*яч з кущів- це секунди твого ти можеш посіяти зернятко, а виросте з нього могутнє дерево!

в: але як я знайдк людину, якій потрібна ?  

а: тут не потрібно прикладати такі велиеі зусилля як ти думаєш. варто просто бути уважнішим до навколишнього середовища і хоч інколи озиратися по сторонам.

в: так, ти справді: а раптом мені потрібна буде і мені її хтось надасть ось так бзкоштовно?

а: але для того треба сіяти добро вже з юності

в: дякую за повчальну розмову

а: будь ласка. от це вже було моє чи не найбільше добре діло- навчити когось )

 

 

13 реплік)

 

– «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»;

– «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»;

Объяснение:

На мою думку, на картині вдало переданий початок поезії «Мені тринадцятий минало…».

На передньому плані бачимо на невисокому пагорбі підлітка. На ньому біла вицвіла полатана сорочина, збоку солом’яний бриль з нерівними краями, що свідчить про убоге життя дитини. Допитливий хлопець схилився над згортком паперу, чи то читає, чи то малює. Краса та спокій довкілля передалися дитині. Здається що, він відпочиває, проте це не так. Унизу пасуться вівці, саме їх охороняє малий пастух.

На задньому плані знайомі краєвиди рідного села: маленькі хатини, високий храм, годувальник-млин. Усе потопає в зелених садках, запашних луках. Напевно тільки там, серед буяння природи, на широкому привіллі міг Тарас відчути себе вільним, на мить забути про своє гірке сирітське життя.

Картина написана масляними фарбами на полотні. Пастельні кольори від білого до зеленого підкреслюють ніжність та співчуття до зображеного. М’які лінії утверджують життєлюбність кожної дитини.