Скаласти діалог розмови з мамою про її робочий день

Привіт мамо. -привіт доню. -мамо як пройшов твій день. -а чому ти мене запитуєш,тобі так цікаво? -так, я хочу запитати як справи на роботі? -нічого нормально. -мамо а що ти робиш на роті? -доню ти знаєш що я роблю бугалтером? -я знаю? а що ти там робиш. -я сиджу передивляюся папері. -мамо дякою що ти мені розказала про свій робочий день.мені завжди було цікаво.

мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. в цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.

для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. це мова, якою я спілкуюся кожен день. це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!

українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. в наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.

для мене українська – це не тільки засіб спілкування, це ще й святиня, яку треба оберігати все життя. мову треба цінувати як зіницю ока, тому що без неї народ втрачає свою вартість. недарма ж люди кажуть, що без мови не буде нації. мова повинна бути в кожного з нас глибоко в серці, тому що вона невід’ємна складова народу та держави.

кожна людина ставиться по-різному до тієї мови, якою вона розмовляє. дехто пишається нею, хтось соромиться її, а є й такі люди, які ставляться з байдужістю до рідної мови. але така байдужість не призводить до хорошого фіналу. отже, треба цінувати, пишатися та оберігати нашу національну святиню – мову. недарма ж вона пройшла такий важкий шлях, щоб зараз бути забутою та знеславленою.

для мене українська мова означає дуже багато, адже мої предки розмовляли нею ще з давніх часів. вона передається з покоління в покоління, наче дорогоцінний скарб. я б хотіла, щоб українська мова була в пошані кожного з нас, тому що ми — українці, достойні громадяни своєї держави. маю надію, що через декілька років українська стане ще популярнішою та поширенішою серед нашого населення.

Слово одне, але воно стільки багатого може зробити ти собі навіть і не уявляв. та все ж людина придумала слова не для зла,а для добра і взаєморозуміння.шануй і бережи добре слово на всі випадки життя, і добро, створене тобою, тобі ж і повернеться,а може і навпаки,якщо будеш творити людям зло,тоді воно обов'язково злом до тебе обернеться. отже,слово впливає на людину,тому що кожне слово дуже важливе! якщо б, не було слова,тоді б, людина не змогла передати свої думки,почуття та емоції. тому поважай у житті слова!