Речення со словосполученням дякую вам ,

Дякую вам, анастасія дмитрівна,за у вивченні нового,незрозумілого мені матеріалу

Моя улюблена пора року - весна. коли все довколо немов оживає. після довгої сплячки звіри. повертаються с теплих країв птахи.  ранньою весною на гілках дерев та кущів починають з'являтися нирки. а вже потім з цих нирок прокльовується листячко. також починає з'являтися маленька зеленька травичка.  день становиться більше, чим ніч. та сонечко починає гріти нашу земельку.  у ранці співають пташки. глянеш у вікно і серце замирає від цієї краси. та і у людей другий настрій зовсім. всі ходять радісні, щасливі, як проміні, сіяють.  я дуже люблю весну , тому що тільки у цю пору року можно побачити , як сама мати природа прокидається з зимньої сплячки та дарує нове життя своїм дітям.найбільше я люблю весну. це, по-моєму, найпрекрасніша пора року. 

Жили собі якось на селі дві дівчини. були вони обидві гарненькі, як сонечко, але бідні. не було у них гарного вбрання, щоб на вечорниці ходити.  перша подруга нічого не робила, тільки скаржилася на долю свою бідолашну. "була б я багатою", - говорила вона, "тоді всі б побачили, яка я гарна. а так що я можу зробити? ой, лихо-" друга подруга теж шкодувала, що у неї немає гарного одягу, але не скаржилася. взяла вона пряжу, виткала тканину тоненьку, пошила сукню і розшила іі квітами різнобарвними. вдягнула ту сукню, пішла на посиденьки з подружками і похвалилася: "дивіться, дівчата, яку я собі гарну сукню прошила! ". побачила її подруга, що скаржилася на долю, але не робила нічого, щоб змінити її. соромно їй стало, і сказала вона: "правду люди кажуть, що під лежачій камінь і вода не тече. ти така красуня тепер, бо цю красу зробила своїми руками". перестала дівчина скаржитися на долю і зробила собі теж гарне вбрання. так і ходили вони разом, і всі милувалися подружками.