Текст -міркування хліб це святиня його потрібно берегти зі словами я переконаний, важка праця, , сіють, збирають урожай. землероб, мірошник, пекар, продавець

Дійсно, хліб - це святиня,яку потрібно берегти і шанувати.адже я переконана,що це важка праця,з самого початку  потрібно  обробити землю,потім сіяти,доглядати,а тоді зібрати урожай,а цим всім займається землероб.після цього мірошник молотить зерно на муку.а із муки пекарі випікають хліб.а вже аж тоді хліб потрапляє в магазин і продавець продає його людям.ось така важка праця поки хліб дійде до нас на стіл. 

Резать правду-матку (в глаза) (высказываться прямо, откровенно)

Резать правду в глаза (говорить прямо, открыто кому-либо правду)

Правду сказать (говоря откровенно)

По правде сказать (говоря откровенно)

Голая правда (чистая правда, без прикрас)

Подлинная правда (истинная, настоящая правда)

Смотреть правде в глаза (трезво оценивать обстановку, признавать действительное положение дел)

Смотреть правде в лицо (трезво оценивать обстановку, признавать действительное положение дел)

(Служить) верой и правдой (честно, надежно, преданно служить)

По правде (честно, правдиво)

Наш національний характер

Національний характер — це "дух" народу, найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає.

Головні причини формування національного характеру, або менталь ності, географічне положення країни, історичні обставини, суспільні умови, культура та власне особливості психології цього народу. Найяскравішими представниками вітчизняного світобачення, на думку вчених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхній творчості ми знайдемо найглибше його розуміння.

Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожна українська сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався як запорука щастя. Українець розумів землю як святу матір, бо з неї створено людину, вона освячена кров'ю предків та захисників. Для нації хліборобів земля була годувальницею; бити її без потреби вважалося таким же страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалося з'їдання грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючи роботі на землі, українець прагнув близості до природи більше за спілкування з людьми. Великі простори його землі виховували у ньому поклоніння життю, сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнання Бога, людина ототожнювала її із Творцем. Такий бог об'єднував собою небо й землю, а значить і Всесвіт, з народом та з окремою людиною.