Скласти скоромовку з поданих слов. пильно, поле, полювали, перепелов, пильнували. ковпак, не, та, шито, по-ковпаковському

Пильно поле пильнували перепелов і василь і наділи ковпаки та не те що по- ковпаському а дальше вже не можу придумати 

                          дружба біля нашого будинку росте горобина. стара вона і розлога. до неї часто прилітають птахи. щось щебечуть, розказують їй щось. - любо горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки. цілу зиму нам буде чим поласувати, - щебетали синички і по старих гілках. - та ми ж друзі! якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок, - відповила горобина. - і тепер будемо завжди один одному! - весело зацвірінчали синички і полетіли далі.

Театр щедро удекорований всередині і є зосередженням досягнень скульптури і малярства галичини кінця xix ст. своє мистецтво проявили скульптори п. війтович, а.попель, е.печ, т.баронч, художники т.попель, м.гарасимович, т.рибковський, 3.розвадовський, с.ясенський та ін. при вході розташовані дванадцять живописних полотен, камеї вздовж фризу, які уособлюють страждання, самопожертву, волю, радість, смуток, красу, музику і танець. на рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим еле­ментом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу. тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють любов (із амуром), заздрість (зі змією), материнство (з дитиною), гордість (із люстерком). над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з поміж хризантем), зими (з вогнищем). у двох відсіках дзеркаль­ного залу зображення частин світу. європу в образі хлопчика, що мандрує з континент на континент, нагороджу ють найкоштовніпіими своїми скарбами: азія – перлами та мистецькими витворами японських і китайських художників, африка – алмазом і страусовим пір’ям, америка – золотом. три панно плафону відображують: у центрі – поезію (дівчина.яка слухає дзвін) та музику і танець (дівчина з арфою) -з одного та іншого боку. дзеркальний зал відкри­ває вигляд на проспект свободи. над білими мармуровими з теракотово-сірою мармуровою головного фойє розташовані скульптури трагедії і комедії зал має форму ліри (22,5 х 18,5 м) і може вмістити 1 тис. чол. його оформлення здій­снювали 10 художників під керівництвом с.рейхана, манеру письма якого можна оцінити, розглянувши вузький плафон над сценою – “апофеоз слави”. тут же бачимо старовинний герб львова, композицію “геній і ангел”. увагу є плафон на стелі, що складається з 10 секторів із зображеннями грації, музики, танцю, критики, драми, натхнення, вак ханалії, цноти, ілюзії, правди. зал удекорований не лише розписами і скульптурами, а й розкішними ліпниною, позолотою, різьбою, які в різних варіаціях переходять на три . ложі партеру обрамлені колонами. перший прикрашений двадцятьма унікальними картинами на сірому мармурі. другий “підтримується” атлантами і карі, третій – гермами. у нішах фойє було встановлено по груддя т. шевченка, і. франка, а. міцкевича, о. пушкіна, а в нішах дзеркального залу – м. лисенка, с. гулака-артемовського, м. глінки, п. чайковського.