Твір-опис картини а. монастирського "запорожець"

перед мною картина   монастирського "запорожець".з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.  сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях.запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас. картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно. 

Львівський університет ім.івана франка 12.04.17 голова: михайлова н.г секретар: іванова д.м присутні: 15 осіб(список додається) порядок денний 1.про підсумки роботи за 2016 н.в рік 2.про розробку навчального плану за 2017 н.в рік слухали: михайлова н.г доповіла про основні показники роботи школи в 2016 році виступали: вишневська м.с внесла пропозицію про зміни в навчальних планах ухвалили: 1.затвердити звіт про навчальну роботу 2.затвердити навчальні плани на 2017 рік голова ( підпис) н.г михайлова секретар (підпис) д.м іванова

Протягом дня ми спілкуємося з різними людьми. розмовляемо близько й постійно з рідними в сім’ї. говоримо епізодично з малознайомими й незнайомими людьми. а починаємо наше спілкування в родині. зранку всі поспішають, у всіх членів сім’ї різний настрій. тут і стає перед людиною екзамен на вміння розмовляти. справді, вихована людина, яка поважає близьких, не демонструватиме свого невдоволення. у сім’ї добре видно, які ми насправді. тому не слід забувати про «чарівні слова», яких нас учать батьки з дитинства. у сім’ї в постійній розмові з близькими ми дістаємо перші уроки правильної поведінки. саме в ній, серед рідних, треба бути душевно тоншим і добрішим. цього можна і треба вчитися.