Зякої мови запозичені слова фортеця, дипломат, архів, імперія, армія, документи

Дипломат (франц. diplomate),  документ (от лат. documentum - свидетельство) ,  архив (лат. archivum, от греч. archeion - присутственное место)

Краї́нська мо́ва ( мфа: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви  — ру́ська, руси́нська[9][10][11][* 2])  — національна мова українців. належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. число мовців  — близько 45  млн, більшість яких живе в україні. є державною мовою в україні[12], офіційною мовою придністров'я. поширена також у білорусі[13], молдові[14][15], польщі[16], росії[17][18], румунії[19], словаччині[20], казахстані[21], аргентині, бразилії, великій британії[22], канаді[23], сша[24] та інших країнах, де мешкають українці. українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45  млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу[* 4].

українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез[25]  — праслов'янська[26][27][28], давньоруська[29][30], південноруська 10-11 століття[31][32] та інші[* 5]. згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою к.  м.  тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у vi-xvi ст. внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен  — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського)[33]. у 18  — 20 століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської влади[* 6].

для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»), зрідка  — латинку в різних варіантах.

норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі[34], які затверджуються міністерством освіти і науки за рекомендаціями фахівців з української мови наукових установ національної академії наук, інших наукових установ, вищих навчальних закладів[35]. до наукових установ національної академії наук україни, зокрема, належать: інститут української мови нану (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), український мовно-інформаційний фонд нану (комп'ютерна лінгвістика, словники), інститут мовознавства ім. о.  о.  потебні нану (українська мова у зв'язках з іншими мовами).

федько висів на гілці горіху та гойдався. угору…вниз…угору…вниз…і так далі, поки на землю не впав зелений плід дерева.

– нарешті! – задоволений хлопець кинувся до свого трофею.

зненацька вітки охопили його з усіх боків. гнучкі стеблі заплели ноги та підняли високо-високо у скроню старого дерева. федько опинився у самому центрі скроні, окутаний листвою.

– чому ти турбуєш мене, хлопче? – шурхіт листя складався у слова, а слова – в речення.

– хто це? – злякався федько.

– це я, горіх.

– та невже! чим докажеш? – один з листів шмигнув до шиї федька та почав лоскотати її. федько почав сміятись:

– добре, горіх, я тобі вірю. та чому я тебе турбую?

– хлопче, моя справа – не спілкуватись з малими грубіянами, тому краще сам подивись.

гілки дерева розступились і федько побачив, як маленька рижа білочка підбігає до дерева. під деревом лежало багато горіхів, але білка не взяла жодного, а навпаки – припорошила землею один з плодів.

– дякую тобі, білко. ти мені, а я тобі, – з цими словами горіх скинув донизу великий стиглий горіх.

– дякую, – пропищала білка і побігла геть.

гілки дерева закрились з одного боку і відкрились з іншого. там серед гілок сиділа синиця. за одну секунду вона злетіла донизу, вхопила один з плодів на землі, віднесла його далі від дерева і повернулась.

– дякую тобі, синице. ти добре попрацювала і заслужила винагороду, – мовивши, горіх скинув найстигліший з горіхів. той розламався навпіл. синиця вхопила золоте ядро та полетіла.

– ти бачиш, хлопче? мені і я у відповідь.

– я зрозумів! – закричав федько та поліз донизу.

наступного дня він прийшов з лопатою та закопав усі-усі плоди, скинуті деревом. а наступного року плоди пустили перші ростки, даруючи життя майбутнім деревам.

– дякую тобі, хлопче. ти допоміг мені і я тобі.

того року федько мав найбільший урожай горіхів.