Вкажіть у якому рядку в усіх словах можливе чергування приголосних звуків при словозміні чи словоутворенні: а)кріпити, крастися, плести, дерти, нести б)могти, стерегти, пустити, кидати, вимірювати в)дробити, бігти, знаходити, виростити, молотити г)посадити, бити, полоти, брати, везти д)святити, молоти, красти, шити, терти

Наскільки  я розумію, тут: в)дробити,бігти,знаходити,виростити,молотити  - відроблю (б-бл), біжу (г-ж), знаходжу  (д-дж),  вирощую  (ст-шч), змолочу (т-ч).

Григорій савич сковорода — видатна постать у культурному й літературному житті україни xviii століття. у своїх творах він розвивав ідеї, актуальні як для того часу, так і для сьогодення.    за життя сковорода був дуже відомою в україні людиною, його погляди обговорювалися у вчених колах. жодного твору григорія савича не було надру­ковано за життя, але майже всі освічені люди читали їх в рукописних копіях.твори григорія сковороди наче написані в наш непростий час, коли людина накликає на себе небезпеку результатами своєї ж праці, коли при збіль­шенні числа храмів зростає злочинність. праця людини втратила всяку привабливість, а життя стало безцільним і нецікавим. багато проблем можна вирішити, якщо розглянути тему «спорідненої» праці, праці за покликанням. може, саме це і є рецепт щастя сковороди, і він своїм життям довів нам його дієвість.

людина – істота і духовна, і матеріальна. спокус навколо багато, приборкати пристрасть іноді дуже важко. та й іти на компроміс із власним сумлінням не просто. що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? де та золота середина?

я згоден з тим, що людина – істота і матеріальна, і духовна. чи має щось переважати над іншим, тут кожен вирішує для себе. та чому обов’язково має виникнути конфлікт між матеріальними бажаннями людини та її сумлінням? чи немає способів досягати мети, не зраджуючи духовних ідеалів? чи насправді наш світ такий, що в ньому можна бути або багатим грошима, або внутрішньою красою? я вважаю, що відповіді на всі ці питання мають бути негативними.

на мою думку, одна з основних життя людини – це віднайти внутрішню рівновагу, при якій можливим э задоволення матеріальних потреб без того, аби «втрачати душу». духовне та матеріальне в людині має співіснувати гармонійно, так щоб розвиток одного розвиткові іншого. буває, хтось зовсім не зацікавлений у грошах, згадаємо, наприклад, григорія сковороду, для якого щастя полягало у нематеріальних речах. а хтось інший любить гарні речі, хоче мати великий будинок, зручну та красиву автівку. і в цьому немає нічого поганого, якщо людина від цього щаслива. вона розвивається, вчиться, працює заради цього. звичайно, трапляються й «крайні випадки», наприклад, висміяні у творах «сто тисяч» та «хазяїн» і. карпенко-карого, де головні герої в погоні за наживою стають просто смішними та жалюгідними.

звичайно, коли щось стає пристрастю, воно обмежує людину, бо вона нічого, крім об’єкту своїх бажань, не помічає. у такому стані можна зіпсувати відношення з близькими та пройти повз безлічі інших цікавостей у житті. та спокуса буває не тільки матеріального плану. можна піти на компроміс із сумлінням і через небажання образити чи зробити боляче, страх втратити чиєсь кохання тощо. для мене, наприклад, дивина, що монахи доводять себе до фізичного виснаження заради наближення до бога.

отже, я вважаю, що немає однозначної відповіді на це питання, бо всі люди різні. добре, коли людина в змозі задовольнити всі свої потреби – і духовні, і матеріальні.